Яка там Україна, коли табуретка на кону!

Пам'ятаєте епічний совковий фільм "Волга-Волга"?

Там є шикарний епізод, коли начальничок закликає екіпаж із піною на губах, зриваючи із себе піджак і закочуючи рукави: " За мной! Поддай жару! К топкам, товаріщі ! К ТОПКАМ!!!"

І всі пасажири, надихнуті закликами і особистим прикладом начальства, хапають лопати, дрова, вугілля і кидаються "к топкам" піддавати жару котлам пароплава.

А начальничок спокійно розкочує рукави, одягає піджачок, оглядає хазяйським оком трудовий ентузіазм екіпажу і пасажирів, і йде пити чайок до себе в каюту.

Коли я бачу, як чергові пули політиків закликають народ до "священної боротьби проти" чи "священної боротьби за", то згадую цього начальничка.

А українці знову, під спів Гімну з обох сторін тягають один одного за чуприни, хапають за шиї, б'ють і знову несуть на руках чергового Месію, який в цей момент зірвав із себе піджачок і волає: "К топкам, товаріщі - браття українці!".

Ви думаєте політикам "болить Україна"? Чи може "болять" ваші нещастя чи бідність?

Їм "болить" ріст рейтингу на 1,5 відсотка, який їм пообіцяли цинічні політтехнологи.

От вони і товпляться перед камерами, відштовхуючи один одного.

Без камер не можна. Бо не буде твого писка в тілівізорі в новинах, то про тебе, не дай Боже, забудуть, або ще гірше, твій конкурент отримає ці відсотки, а ти як лох пролетиш мимо скандалу і "інформаційного приводу".

Дивовижно спостерігати цей паноптикум-вінегрет із політиків-павуків, Тих, які вчора гризли один одного в слоїчку, а сьогодні обнімаються і цілуються в десна, бо цей "союз" вигідний на цю хвилину. Та ще й густо приперчений московською агентурою, яка вже не соромиться і не боїться.

Про Україну, чи про вас, посполиті, тут не йдеться в жодному випадку.

Так само це все робиться не для "відновлення справедливості", чи "боротьби із злочинним режимом".

Як їм буде вигідно, то всі вони непогано співпрацюють із будь-яким "злочинним режимом", і отримують від нього гроші, преференції і "борзих щєнков".

У своїх потугах вилізти "по трупах нагору", вони найбільше нагадують мавпу з гранатою, яка може підірвати все навколо, граючись із своїми волохатими яйцями.

Для них не важливо чи це інститут громадянства, чи потяг з пасажирами, чи прорив кордону.

Дайте мені в цю саму мить мій банан, а весь світ нехай летить к фуям! - ось їх лозунг.

А взагалі всі вони непогано почуваються і світять ситими мордами і червоними мавпячими задницями на телекранах і проплачених мітингах.

Найвлучніше їх усіх характеризує фраза відомого американського політтехнолога :

"Політик - це всього-лиш картинка в телевізорі".

От ви і б'єте одні одних, плюєтеся і лаєтеся між собою за красиву "картинку в телевізорі".

Не важливо яка вона - із шоколадкою, чи з вилами, чи з на високих підборах в інвалідному візку, чи з колорадськими стрічечками, чи з іноземним акцентом.

А ви однаково на виборах будете голосувати за кіло гречки, чи 200 гривень.

А якщо не ви, то ваші сусіди.

Я колись по романтичній дурості балотувався в народні обранці. Але перша ж зустріч із виборцями швидко наповнила мене здоровим цинізмом. Бабуся в першому ряду одразу запитала: "А ти привезеш мені солому на хату?" Я відповів, що ні, бо я не маю грошей на те, і почав розказувати про справедливість, чесність, програму дій, і т. д.. А бабуся сказала: "А той кандидат мені пообіцяв солому. То я за нього і проголосую".

Це все що треба знати про політиків і вибори.

От, замість того, щоб киздити один одного на кордоні і в інтернеті, провели б розмову чи роз'яснення серед ваших знайомих і сусідів.

Як це роблю я.

А голосувати треба за політичну партію, а не за віртуальний бізнес-проект, зібраний під одне гучне ім'я.

Я не дивуюся, що пішла чутка про відомого співака, як кандидата в Президенти. А чого ж? Обирають шоу-менів. І чим більше шоу, тим більший шанс бути обраним.

Очевидно, що при такому підході найбільше шансів стати Президентом дівчинці Маші, а прем'єром - її другу - Ведмедю із мультика .

Давай шоу! Давай скандалів! Давай всі "к топкам!"

Навіть ціною України.

Бо яка там Україна, коли тут табуретка на кону і доступ до грошових потоків!

Я сильно підозрюю, що після всіх цих ефірів і політичних шоу, проривів кордону, палких промов і закликів, всі вони розкочують рукави, одягають свої піджачки назад, оглядають хазяйським оком ваші битви адептів і неофітів, і йдуть на дружню пиятику в елітний ресторан "Да Вінчі", куди вас, із вашими холопськими пиками не пустять на поріг.

Всі ці "політики"- лише тимчасовий шум, який пропливе і мине дуже швидко.

У нас на очах за якесь десятиліття промчалися цілі натовпи месій, правдоборців, батьків нації і володарів дум. І де вони зараз?

Я, хоч і казкар, але не вірю в казочки про якусь одну особу, яка принесе омріяне щастя самою своєю появою на посаді.

Тому вся ця метушня навколо окремих персон - повне лайно.

Якщо дві зграї бабуїнів кидаються лайном одни в одних, то не обов'язково влазити між них і теж кидатися лайном.

Через десять років забудуться всі ці політики-"потрясатєлі Всесвіту", а Україна буде.

От за неї я і переживаю.

А не за "картинку в телевізорі" чи їхні "топки".

Редакция сайта не несет ответственности за содержание блогов. Мнение редакции может отличаться от авторского.

Сашко Лірник obozrevatel.com