31 марта 2011 г. в 20:06
Туристичними стежками Чорнобильскої зони блукав Борис Сачалко.
Репортаж 1986 р.:
- В связи с аварией на ЧАЭС в Припяти складывается неблагоприятная
радиационная обстановка, возникает необходимость провести временную
эвакуацию жителей города и пунктов Киевской области.
Після тієї тимчасової евакуації ці землі перетворилися на багаторічну
пустку. Тепер будити зону автобусами їдуть туристи
Борис Сачалко, кореспондент:
- Власне весь туристичний маршрут починається от звідси. Це
контрольно-пропускний пункт "Дитятки". Він перший на в’їзді до
тридцятикілометрової чорнобильскої зони.
Тут усіх мандрівників перевіряють за списками. Процедура тривала, бо
зону хоч і зробили туристичною, але це ще режимний об'єкт. Тут як на
кордоні - оглядають речі - заборонено вносити спиртне, і одяг має бути
закритим. Сам КПП розташований у селі, де мешкають люди, але за цим
шлагбаумом відкривається інша реальність - занедбана й забута.
Далі півгодини автобус їде повз мертві села. Виходити тут заборонено.
Наступна зупинка - Чорнобиль.
Екскурсовод:
- Торкатись будь-яких споруд або рослин, торкатись або класти будь-яку
техніку на землю.
Це екскурсовод зачитує, чого в зоні робити не можна. Після лікнепу
туристи знову заходять в автобуси.
Це Копачі. Село, яке за кілька днів закопали, щоб бодай трохи зменшити
радіаційний фон. Тут людей випускають на кілька хвилин. Далі - на
Прип'ять.
Екскурсовод:
- Ну, мы находимся сейчас на главной площади города Припять, и данный
прибор фиксирует здесь 84 микрорентген в час. При природном фоне 12-24
микрорентген в час мы понимаем, что здесь в 4 раза гамма фон выше, чем в
Киеве.
Для оглядин мертвого міста часу дають більше. Ходити можна тільки з
інструктором. За десять хвилин чех Мішек почувається іншим. На душі в
нього…
Мішек, турист:
- Смуток... смуток... То есть, людська глупость, глупость, що допустили,
что это стало.
Мартін живе біля атомної станції, щоправда, в Польщі. Поїхав сюди аби
подивитися, що може статися з його містом.
Мартін, турист із Польщі:
- Побачене вражає трагічністю. Ми всі їхали сюди і чекали якихось
розваг, пригод. Та щойно опинилися в зоні - мимоволі почали
замислюватися про людей, які тут жили і взагалі про сенс існування.
На завершення туристів відвозять до лиховісного енергоблоку. Щоб
приїхати до Чорнобильської зони, потрібно лише заплатити. У різних
туристичних фірмах ціна коливається, але це, щонайменше, сто доларів.
Для приїжджих із-за кордону плата невелика, а тому вони тут - часті
гості. Хоча слова "туризм" чорнобильські чиновники не люблять.
Дмитро Бобро, заступник голови державного агентства з управління зоною
відчуження:
- Це не зовсім туризм, це саме відвідування. Цілі у нас - не зробити
туристичну Мекку з чорнобильської зони. Первісна ціль - більше
просвітницька, щоб люди мали адекватну уяву про наслідки такої можливої
катастрофи.
Маршрут один для всіх. Чиновники запевняють: дістати небезпечні для
здоров'я дози за кілька годин неможливо. А більше туристи в зоні й не
пробувають.
Источник:
