У такий спосіб карають як за керування автомобілем у нетверезому стані, так і за крадіжку мобільного телефона. Після шмагання «казак» має сказати «Дякую, батю, за науку». Один із коментаторів під відеороликом зазначає: «Те, що у цивілізованому світі сприймається як справжня дикість, у цьому війську бачать як єдиний правильний метод виховання бійців». Хто такі ці донські «казаки» і звідки вони взялись на Луганщині? З таким запитання
Радіо Свобода
звернулось до тамтешнього журналіста Андрія Діхтяренка.
– На сході Луганської області (це Станиця Луганська та й інші міста такого компактного проживання донських «казаків») «казаки» були завжди. Вони підпорядковувалися офіційному «Всевеликому війську Донському», яке на початку конфлікту в Україні заявило про те, що не буде офіційно брати в ньому участі. Але на початку травня до Антрацита, невеличкого шахтарського містечка на півдні Луганської області, вторглися декілька КамАЗів із озброєними людьми в шапках-кубанках, які називали себе «бійцями Казачої національної гвардії». Головою або отаманом цієї «національної гвардії» був Микола Козіцин. Свого часу на початку 90-х років він став четвертим отаманом «Всевеликого війська донського». Це людина, яка завжди відстоювала тезу, що донські «казаки» – це окрема нація, це не росіяни. І на початку Першої чеченської війни в Росії він уклав мирний договір з Джохаром Дудаєвим про те, що «військо донське» через свою «власну територію» не буде пропускати ніякі військові вантажі або війська.
– І його (Миколу Козіцина – ред.) усунули від влади. Після цього Кремль і Борис Єльцин особисто дав завдання підпорядкувати «казацтво», яке стало серйозною загрозою для російської єдиної влади, тим більше, що це південні регіони Росії поруч із Північним Кавказом, де могла б утворитися напівсамостійна республіка, і вони підпорядкували усіх «казацьких атаманів» центральній московській владі – за зразком Польщі, де це було зроблено за давних часів – з реєстровими отаманами і реєстровим козацтвом. Але Микола Козіцин став таким опозиційним «казаком». Він свого часу підтримував комуністів, що для «казаків» не є нормальним. І потім він підтримував будь-яку опозицію, аж доки президентом Росії не став Володимир Путін.
Увесь час президентства Путіна він сидів дуже смирно, аж доки не почався цей конфлікт в Україні. І зараз Козіцин у тилу в «ЛНР». Поки «еленерівці», сепаратисти і «терористи» воювали з Україною, він у них утилу «відтискав» місто за містом, населений пункт за населеним пунктом. І зараз приблизно 85 відсотків території так званої «ЛНР» насправді є під «казаками», і це «казакія», де панують ці дивні звичаї, де людей катують, такий собі православний «Талібан» вони намагаються відтворити.
– Одна з цих традицій – це те, що ми зараз бачимо в багатьох відеосюжетах, коли ці «казаки» шмагають одне одного батогами за деякі провини. Тобто це вважається у них цілком нормальним. Також ми знаємо, що в «казацьких» традиціях, наприклад, жінка завжди була, як то кажуть, «за чоловіком». Вона повинна поводитися дуже чемно, сидіти дома. І Олексій Мозговий, який, до речі, не є одним із цих «націонал-казаків», на одному з цих так званих «народних судів» у «ЛНР» також обмовився, що жінка повинна сидіти вдома та вишивати хрестиком. Насправді «казацтво» – це така більш архаїчна форма слов’янського устрою, ніж ми всі здатні пережити в 21-му або навіть у 20-му столітті. Тобто це лад застарілий, такий «домостроєвський», як кажуть в Росії, початку навіть 19-го сторіччя, а не 20-го.
– І куди це все іде, до чого це все приведе? Запитання наче як кліше, але всіх цікавить, що з цього може вийти.
– Ми можемо зараз зробити такий прогноз, що Луганськ, який зараз залишився практично без території Луганської області, яку приписують до «ЛНР», може впасти просто тому, що перевага зараз на боці цієї «національної гвардії» Миколи Козіцина. Він уже забрав переважну частину Луганської області, майже 85 відсотків (від території, захопленої антиукраїнськими силами – ред.).
І зараз між «казаками» і луганськими сепаратистами є певні конфлікти. Вони пов’язані з тим, що «казаки» звинувачують луганців у тому, що усі ці «гуманітарні конвої», що йдуть з російської території, залишають у Луганську і до інших міст, де вже люди виходять на площі, на майдани, вимагаючи пенсії, якихось продуктів, не доходять, і люди все це не отримують через Луганськ. І я думаю, що це питання часу, коли Луганськ впаде. На жаль, він впаде не від українських військових найближчим часом, а, може, від саме цих дивних архаїчних «націонал-казаків» російських.
