|
Киянин 41-річний Святослав Павлюк з Фонду "ПАУСІ" зробив інфрачервоні знімки вулиць та будинків столиці. По них видно величезні втрати тепла - ми платимо за обігрів повітря.
Як виникла ідея фотографувати вулиці?
- Одним з напрямків діяльності громадської організації, в якій працюю, є енергозбереження. Навчаємо міських чиновників на прикладах Польщі та інших країн, як зберігати енергію і створювати ланцюжок енергозбереження в місті. Люди вірять швидше очам, а не вухам. І коли покажеш що-небудь, то вірять швидше. Сфотографував вулиці міста не на звичайну камеру. Це інший пристрій, коштує $12-14 тис.
Як загалом виглядає ситуація з теплом?
- Тепло, яке ми отримуємо в будинки, має три фази. Перша, це скільки ми можемо вилучили з палива, яке згорає в котлі -чи то вугілля, чи дерево, чи газ. З зони горіння палива можна вилучити певну кількість тепла і використати її корисно. На колегії Нацкомітету енергозбереження говорилось, що третина котлів в Україні має КПД менше 70%. Київська влада стверджує, що котли, які стоять в місті є не найгіршими. Але насправді це можна виміряти поставивши дослід на котлі: яке тепло, яка теплотворність. Але насправді виходить, що зі ста кубів, які спалюються, 70 - використовується для нагрівання води, а 30- викинуті в атмосферу. Тобто на етапі котельні ці тридцять кубів втрачаються. Наступним етапом є передання тепла від котельні до будинків. Рівень втрат в теплотрасах мав би бути 13%, як це зафіксовано нормативними документами. Але за статистикою втрати в Україні коливаються на рівні між 25 і 40. На етапі передачі тепла ми втрачаємо в середньому в шість разів більше, ніж в містах Польщі, там втрати становлять 3-4%. Виходить, що з тих 100% на початковому етапі, які ми спалили, до споживача доходить половина. Далі в будинках втрачається з 75 до 77 % тепла непродуктивно. Якщо ті будинки утеплити згідно з мінімальними європейськими стандартами, потреба споживання падає на 75-77%. З тих ста кубів, яким спалили, реально використовується 22%, а 78 - викинуті в атмосферу.
Яка ситуація з того, що ви досліджували в Києві?
- На Подолі по половині вулиць валить пара з люків. Навколо нашого офісу люки з температурою 50-70 градусів. Там яєшню можна смажити. Ще банальні діри, через які витікає кип'яток. Адже труби теплотраси використовуються не лише для обігріву будинків взимку, літом ними подається тепла вода. Температура асфальту влітку вища на 15 градусів за температуру повітря. Сама по собі земля холодна, вона забирає енергію гарячої води, яка йде до нас у квартири. Втрата тепла у нас в країні круглорічна.
Поруч із нашим офісом є лікарня. Там стоїть розкішна американська система - тепловий пункт "Ханівел". Вона одна з найсучасніших. Підвели і зробили все, не поставили тільки регулятори на батареї. Система жарить батареї так, що люди зараз там лежать з відкритими вікнами. Ми замість того, щоб економити з цією системою, зажлобивши на регуляторах, змусили людей, які там лежать і не мають чим дихати, відкривати вікна навстіж. І втрати в таких будинках не зменшуються, а зростають. Додається більше тепла, якщо є більше споживання.
Що треба змінити в Україні?
- В 1994 році Україна і Польща починали з тих самих документів: програми, концепції, плани з енергозбереження. Тільки 20 років Україна орієнтується поки що на енергозбереження на етапі генерації енергії, а в Польщі на кінцевого споживача. Там посилюється енергетична безпека, утеплюють будинки, закривають двері, ставлять більш енергоефективне обладнання. В 90-их роках в Польщі набудували теплоелектростанцій, які гріють воду і подають центральне опалення в будинки. На сьогодні дві третини ТЕЦ, які там є, законсервовані. Будинки утеплені настільки добре, що не потребують тієї кількості обладнання.
У нас два роки тому витратили величезні гроші на Донбасі і на Луганщині. Там перевели котельні на газ. Сьогодні говорять, що потрібно змінювати енергетичну стратегію України - газ переводити на вугілля. Планують витратити ще 6 мільярдів.
Чому держава так робить?
- Немає загальної логіки розвитку цього сектору в Україні. Система дотацій підтримує не стимуляцію економії тепла, а стимулює більші продажі газу. Всі ці каналізації, які димлять, не безкоштовні. Ми платимо скажені гроші, бо воно включено в тариф. На сьогодні гігакалорія, яка вироблена в Україні, на третину дорожча, ніж в Польщі. Ціна газу та сама, а втрати незмірно більші. Ми починаємо платити більше, ніж країни в ЄС. На опалення будинку ми використовуємо тепла в три рази більше ніж в Польщі, в чотири, ніж в Німеччині і вшестеро більше, ніж в Норвегії. А на додаток до того всього, Кабмін компенсує "Нафтогазу України" різницю в ціні.
Яким чином нормально це робиться?
- Для прикладу: ми платимо за опалення 100 гривень, буде споживатись певна кількість тепла. Якщо ми грамотно утепляємо, то споживання тепла різко падає. Виходить не сто, а 40 грн. Цю різницю, яка виникає, можна використати для отримання банківського кредиту на утеплення, виплачувати цими грошами кредит упродовж 10 років. Буде довго, але люди нічого додатково не витрачають, воно їм коштує не більше, ніж на ринку, в них покращується комфорт і зовнішній вигляд будинку, стає тепліше. Після закінчення виплати кредиту, вони платять не сто гривень, а сорок.
В інших європейських країнах створили цей ланцюжок самоокупності, де держава стимулює цей процес. Національне агентство Польщі зі збереження енергії в штаті разом з двома прибиральниця і чотирма експертами-японцями мали 32 людини в своєму офісі. Наше Національне агентство зі збереження енергії мало 135 співробітників в Києві, ще чотириста - в областях. Я не розумію чим вони займаються. Крім того, питаннями енергозбереженням займаються Міністерство ЖКГ, Мінрегіонбуд, коли були двома різними міністерствами, національна комісія з тарифоутворення, Мінпаливенерго. В Україні прийнята вже третя програма з енергозбереження. В поляків був прийнятий один закон, в 1994-му році. За 6-7 років вони зменшили втричі споживання тепла на опалення квадратного метру в будинку. Ми нічого не зробили.
Якщо при тих гігантських втратах, які в нас є, вся система ЖКГ працює і звідкись там гроші з'являються, то ми є найменш ефективною країною Європи і світу, ніде такого бєспрєделу немає. Якщо це все працює, то означає, що це все комусь вигідно. Не буває, щоб при таких втратах ця система працювала. На сьогодні держава дотує великих продавців газу, щоб вони продавали цього газу більше. В ЖКГ ми використовуємо 30 млрд куб. м газу на опалення будинків, а видобуваємо свого 20 млрд, то десятку все рівно купуємо в Росії. випалюємо його по трубах і гріємо вулиці. Для України скоротити споживання газу в цьому секторі вдвічі - раз плюнути.
По материалам: Gazeta.ua
|
НЕ РЕКОМЕНДУЕТСЯ ДЛЯ ПРОСМОТРА НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИМИ
Добавить комментарий