29 марта 2021 г. в 13:02
На фоні кволої роботи очолюваної ним ради Віктор Федорченко встиг посваритись з багатьма впливовими депутатами, зануритись у неоднозначну тему з закупівлі лінійного прискорювача, яка вже на старті віддає схематозом, опинитись на вістрі будівельного скандалу, і навіть не одного. Та, що головне, втрутитись у надто токсичну ситуацію навколо місцевого підприємства з російськими власниками. Що може мати далекосяжні наслідки для кар’єри цього 73-річного політичного діяча.
В якості голови обласної ради Віктор Федорченко опинився на вістрі одного дуже неприємного корпоративного конфлікту, який має не лише бізнесове, а й політичне підґрунтя, оскільки пов’язаний з російськими інтересами на одному з стратегічних містоутворюючих підприємств Сум. Йдеться про колишній завод ім. Фрунзе, який за часи незалежності перетворився на ПАТ "Сумське НВО".
На сьогодні підприємство є банкрутом з мільярдними боргами – воно винне і державі, і, банкам, і контрагентам, і власним працівникам. Але навколо залишків колись потужного машинобудівного гіганта досі точиться запекла боротьба, яка супроводжується кримінальними справами, публічними конфліктами, мільярдними судовими рішеннями, протестами і силовими акціями.
Нині максимальний зиск від заводу намагається отримати колишній керівник підприємства Володимир Лук’яненко, син якого, громадянин Росії, минулого року зосередив у своїх руках 83,74% акцій конаючого українського підприємства, оформивши власність через низку британських та швейцарських компаній.
Загострює ситуацію в місті те, що ключові й ліквідні активи заводу перекочували на нову, чисту і безборгову компанію "СМНВО-Інжиніринг", яка вже отримала і виконує низку закордонних замовлень. І цілком очікувано виникають теорії, що ці замовлення походять з Росії, хоча й мають формальну білоруську або іншу прописку. Туди ж, мовляв, уходять і прибутки. А працівники і кредитори залишаються зі своїми неоплаченими "векселями
Власне, навколо цього і розгорається суспільний конфлікт у Сумах. З одного боку – менеджерська команда Володимира Лук’яненка - старшого займає позицію, умовно, "ми прямо зараз заробляємо прибуток, колись потім будемо гасити зарплатні борги, і не заважайте нам ніхто". З іншого боку – кілька тисяч звільнених фрунзенців і держава, в особі, наприклад, виконавчої служби, які наполягають: генеруючи прибутки, ви маєте хоча б частково, поетапно, але все ж таки виплачувати заборгованість.
На сьогодні борги перед працівниками становлять близько 230 мільйонів гривень. Звісно, на фоні мільярдів, які завод винен кредиторам та постачальникам і клієнтам, це крапля в морі. Але все це провокує велике напруження і суспільне протистояння. Хтось підтримує працівників, хтось стає на бік нових власників…
Але представники влади протягом всього конфлікту прагнуть зберігати відсторонену позицію і не ставати на бік когось з акціонерів. Адже поряд з ризиком ще більше розкачати соціальну ситуацію, є небезпека втягнутись і у гучний скандал, якщо раптом виявиться, що родина Лук’яненка фігуруватиме у справах щодо відчуження майна підприємства за безцінь, або виявиться, що реальні бізнес-партнери компанії – не білоруські або інші "прокладки", а цілком конкретні російські компанії. Які, до того ж, можуть мати стосунок до оборонного та нафтогазового комплексу країни-агресора.
З огляду ж на розгорнуту в Україні санкційну кампанію, власники заводу, серед яких окрім Лук’яненка-молодшого перебуває й нардеп з ОПЗЖ Вадим Новинський, цілком можуть опинитись під санкціями СНБО.
Всі ці делікатні нюанси не зупинили завзяття Федорченка, який раптово і несподівано для всіх стає не бік Лук’яненка та публічно обіцяє йому підтримку.
Звісно, коли на цьому тлі почало "підгорати", в обласній раді спробували дезавуювати необережні слова свого голови. Але скандал вже став надбанням громадськості.
Очевидно, що необережні виступи Федорченка тепер ставлять перед владою області питання щодо публічної реакції на його позицію. І повернення ситуації до стану паритетності влади у ставленні до цього поки що локального конфлікту. Голова ОДА Василь Хома намагається не втручатись у конфлікт, хоча Федорченко зробив і йому ведмежу послугу фактично втягнувши у ці розборки.
Загалом весь цей скандал поставив під сумнів політичну профпридатність голови обласної ради. І всередині сумського політикуму почалися бурління стосовно того, чи не варто переглянути рішення щодо призначення Федорченка. З огляду на розклади у обласній раді, таке рішення цілком може отримати практичну реалізацію.
Вже зараз Федорченко явно не влаштовує "Батьківщину" та "За майбутнє", які залишилися за бортом коаліції і не були допущені до розподілу посад. Увійшов Федорченко у конфлікт і з "Європейською солідарністю" у результаті якого депутат від цієї сили Дмитро Нагорний втратив посаду начальника управління майном облради.
Є претензії до голови і у частини фракції "Слуги народу", від якої він став депутатом і був висунутий на свою нинішню посаду.
Якщо до всіх цих невдоволених приєднається і фракція "Нашого краю", бенефіціаром якої є нардеп Андрій Деркач, що водночас є родичем колишнього власника СНВО Костянтина Григоришина з його цілком логічними претензіями до позиції Федорченка, в раді цілком може набратись критична маса невдоволених. І питання відставки постане автоматично. Потрібен буде лише привід.
І цим приводом цілком може стати явна участь ангажована участь Федорченка у справі щодо Сумського СНВО з цілком відчутним акцентом на ігнор інтересів звільнених і позбавлених грошей працівників.
