Кучма знає, хто стане міністром МВС при Януковичу

Розмова з одною з найодіозніших та найбільш загадкових фігур української політики, екс-президентом України Леонідом Кучмою продовжує цикл інтерв`ю, які призвані пролити світло на загадкові обставини загибелі колишнього шефа української міліції Юрія Кравченка.

К.С. -  Перш за все глядачів цікавить – чому саме Юрій Федорович? Чому його поставили на посаду Міністра внутрішніх справ України, чи були ще якісь варіанти на це місце?

Розмова з одною з найодіозніших та найбільш загадкових фігур української політики, екс-президентом України Леонідом Кучмою продовжує цикл інтерв`ю, які призвані пролити світло на загадкові обставини загибелі колишнього шефа української міліції Юрія Кравченка.

К.С. -  Перш за все глядачів цікавить – чому саме Юрій Федорович? Чому його поставили на посаду Міністра внутрішніх справ України, чи були ще якісь варіанти на це місце?

 К.С. - Перш за все глядачів цікавить – чому саме Юрій Федорович? Чому його поставили на посаду Міністра внутрішніх справ України, чи були ще якісь варіанти на це місце?
Л.К. -  Без варіантів життя не існує, в тому числі і в кадровій політиці, а тим більше такого винятково важливого міністерства, як МВС. Але я мав можливість подивитися на Юрія з багатьох сторін. Я розумів, що міністром повинна прийти людина абсолютно нова навіть для київської команди, більш така, яка прив`язана до регіонів. Бо коли багато років люди працюють в одному міністерстві, особливо в такому, то потім з них питати набагато важче – там об’єднання інтересів відбувається, і не завжди в інтересах країни. Це не таємниця. І ще одне. Юрій Федорович, сам його вигляд такий, що примушує поважати його. Тим більше, його внутрішні погляди були такими, що він жорстка за великим рахунком людина. Він не входитиме в становище того, хто скаже «я зробив не розуміючи, які наслідки цьому будуть», він жорстко питав з усіх. Тому на той час це в мене була єдина кандидатура і я вважаю, що зробив абсолютно правильно.
 К.С. - К.С. – Зараз, спілкуючись з міліціонерами від простого ППСника до керівника обласного управління, можна часто почути, що Кравченко для них – взірець. Людина, яка давала приклад всім. Виходячи з таких його якостей, чи планувалося, що Юрій Федорович займе якусь вищу посаду? Чи міністр – його найвищій щабель?
 Л.К . - Ні, це не таємниця, і багато хто з мого оточення знав добре, що він розглядався насамперед на прем`ер-міністра України, це так. Але те, що цього не сталось, зрозуміло також з багатьох причин, в тому числі тих, які були пов`язані з МВС. Я переконаний, що він був би достойним прем`єр-міністром.
 К.С. - Чи вірите ви, як людина, яка спілкувалася і бачила не так, як його підлеглі, все ж таки ви були його керівником, ви вірите у версію самогубства Кравченка?
 Л.К . - Я – ні. Хоча я завжди говорив, що останнє слово повинно бути за правоохоронними органами, за прокуратурою в тому числі. Але така людина, як Юрій Кравченко на такий крок не могла піти. Він вольова людина і не пасував перед будь-якими труднощами. Ви ж самі бачите, його послужний список викликає повагу до нього. Просто так людей в той час не ставили на такі посади, бо насамперед професійність на першому плані була. Ну, а потім я не зовсім спеціаліст по зброї, але зробити два постріли… чогось не віриться. Особливо в те, що після другого пострілу він ще й зумів поставити пістолет до ніжки стільця. Я думаю, що все-таки до дослідування цієї справи прокуратура повернеться, мені б цього дуже хотілося. На всіх гучних справах, які є в Україні треба ставити крапку, якою б вона не була гіркою. І про Гонгадзе мається на увазі, і про отруєння, і про всі справи, які сьогодні на слуху та на виду у людей України.
 К.С. -  Чи доповідав він вам по справі Гонгадзе?
 Л.К . - Постійно. Постійно доповідав і я постійно питав з МВС, прокуратури, СБУ. Але чомусь в записах цього не існує.
 К.С. -   Шістнадцятого числа, коли стало всім відомо, про те що зник Георгій Гонгадзе, тоді три дні після цього напевно Мельниченко прослуховував.  повинно бути відомо, як будувався Ваш діалог з Кравченком. Але виникають деякі питання, тому, що за 17-19 число немає плівок, щоб послухати, як це відбувалося. Коли ви спілкувались з Юрієм Федоровичем по цій справі, було відчуття, що він чогось не знав, взагалі, яке враження ваше було?
Л.К . - Кравченко був такою людиною, що завжди знаходилася в однаковому робочому ритмі, доповідь ділова, без зайвих слів, без соплєй, вибачте. Він доповів, що знайшли тіло в Таращі, я ще сказав, що «ти повинен радіти», радіти в лапках треба брати, бо вже є за щось зачепитися в розслідуванні такої справи. Якщо людина пропала, тим більше, якщо журналісти звинувачують владу. Якщо через день по Хрещатику вже ходили в футболках з портретами Гонгадзе, хіба не зрозуміло, що це заздалегідь підготована акція була? Але він не витримав вже потім того тиску шаленого, який був, і в ЗМІ вітчизняних і в зарубіжних ще більше. Бо завдання, по-моєму, було не Гонгадзе знайти, а так зробити, щоб Кучма перестав бути президентом. Іншого не було.
 К.С. -   А як ви думаєте, кому це вигідно було? Хто за цим стоїть?
 Л.К . - Мені важко говорити про такі проблеми в лоб. Я завжди питанням на це питання відповідав – скажіть, а кому це було вигідно? США? Так. Вони вважали, що Кучма – проросійський президент і що треба мати ручного, такого як у нас був. Росії? Також певною мірою вигідно мати слабкого президента України. Але я відкидаю Росію в цьому плані. Хоча там і зараз знайдуться політики, які цього хотіли і на той час. Але в порівнянні з тим, що у нас відбувалось останні п`ять років, у них думка дещо змінилася. Так, як підтримував захід всю цю акцію, зрозуміло, що без них не обійшлось і не обходилося в майбутньому. Але я відкидаю, що це був президент США чи президенти європейських країн – там структур занадто багато. Бо ми ж знаємо, хто Мельниченка вивозив, це структури ЦРУшні, Купчинський зустрічав там, він жив в Празі на квартирі Купчинського, а хто такий Купчинський ми знаємо всі.
 Окрім того, я тоді тільки став президентом вдруге. Ну скажіть, навіщо мені лізти в багняку якусь?
К.С. -  Чи так дратував вас Гонгадзе, як розповідають?
Л.К . -  Та я його не знав, клянусь. Мені нагадали, що перший раз я його бачив на прямому ефірі нашому з Кравчуком. Кажуть, що він якісь там питання не зовсім зручні ставив. Ну й що? Що з того, що незручні питання ставив?
К.С. - Зараз в інтернеті з`явилася стаття, яку приписують йому. Там він говорив про Кравченка, говорив про президента, що треба їх міняти…
Л.К . - Слухайте, я не читав Інтернет на той час, і спитайте Мартиненка, він був мій прес-секретар. Що він приносив – те я і читав, я не міг всю пресу на той час перелопатити. А тим більше в мене ж інтернета не було навіть. Я ним не користувався, в той час його взагалі не було майже ніде. Він тільки почався, так же? Тому я заказував лише статті на економічні теми, ну політичне також, але щоб лізти в «жовту» пресу – ніколи у мене такого бажання не було. Тим більше, я по Рузвельту діяв, якщо б, як він казав, я читав все, що про мене пишуть, то працювати не можна було б. Не можна до цього спускатися.
К.С. -  Повертаючись до питання, кому це вигідно. Чи то ті ж самі люди, яким була вигідна смерть Кравченка?
Л.К . - Ну, я можу сьогодні в пам`ять цієї людини сказати, що його не всі ж любили. В нього було більше ворогів, ніж друзів. Він не плазував ні перед ким, він навіть мені був інколи незручним, він мав завжди точку зору свою і відстоював її до кінця. Тим більше вони бачили мої відносини з ним. Оточенню завжди не подобається, коли президент має більше уваги до когось. Тим більш, вони знали, що він завжди у гарячому резерві стоїть.
К.С. -  Чи підтримуєте ви стосунки з родинами Кравченка та Гонгадзе? Спілкуєтесь з ними?
Л.К . -  З родиною Кравченка я спілкуюсь, дружили ми родинами. Тетяна, дружина його, такий борщ варила с грибами, що ложка стоїть, я такий люблю. Вони чудова пара були, а співали як… Діти в них є, дві доньки, красуні. І зараз теж гарна сім`я. А з Лесею Гонгадзе… ви ж розумієте, якщо б я в той час запропонував їй зустрітися? Ну, непублічні спроби такі дійсно були, я радився з багатьма, чи варто це робити. Але, думаю, що мене б не зрозуміли. Я вдячний цій жінці за те, що рік тому вона сама попросилася на зустріч. Я не афішував це ніде. Але та розмова щира, яка тоді відбулася у нас з нею… Можна зрозуміти цю жінку, яка втратила сина, і вона відкидає думку, що його нема на цьому світі. Питань ще є дуже багато.
Мені огидно, що на цій людині політику робили. Це присвоєння «героїв», пам`ятники поставили… І все це, коли людина ще, як мати сказала, не похована. Я знаю, що люди, які все це робили, думку в голові зовсім іншу мали, не ту, яку декларують.
К.С. - Яка ваша думка з приводу плівок Мельниченка – це правда, міф чи напівправда, яка, як відомо, гірша за брехню?
Л.К . - Я думаю, що це напівправда.
К.С. -  Кому вигідно – ті добавляють свої речі?
Л.К . - Так. Я не знаю, думаю, що прокуратура має сказати своє слово. Плівки двічі відправляли в Німеччину на дослідження. Але я знаю, що і тут дуже ретельно вивчали ці записи, накупили купу апаратури. Там багато фальсифікацій – клейка, монтаж і так далі. Так що це дійсно під замовлення робили. Тим більше, сьогодні без запису можна будь-якої людини виступ зробити. Тоді ж продемонстрували в парламенті Мороза.  Так Мороза ж ледве кондрашка не схопила. Нажаль.
К.С . - Тільки Мороз почав легалізовувати та оприлюднювати цю напівправду?
Л.К . - Ну розумієте, він же на вибори іде! Для нього було головним добратися до влади.
К.С . - Згадують ще в цій справі прізвище Литвина. Наскільки обґрунтовані ці слова?
Л.К . - Я в це не вірю. Чесно. Я непогано знаю Володимира Михайловича, ставлюсь до нього із повагою, знаю його характер. Але він не здатен замовити вбивство.
К.С . - Генерал Джига каже, що в передсмертній записці Юрія Федоровича ані почерк ані стилістика не можуть бути Кравченка. Що ви скажете на це?
Л.К . - А ви знаєте, що там нема ніякого прізвища?
К.С . -  Нема?
Л.К . - Нема. Мені доповідали, що жодного прізвища там немає. Я не знаю, як там щодо експертизи, але прізвища Кучми там нема.
К.С . - Як ви ставитесь до того, що сьогодні, коли вдруге міністром став Луценко, він сказав, що ім`ям Кравченка треба назвати юридичний університет?
Л.К . - Якщо б він в перший раз так сказав, коли прийшов, від чистого серця – тоді я б ще розумів.  Особиста заслуга Кравченка в тому, що він покінчив з бандитизмом в країні, з угрупуваннями. Ви подивіться, що зробили послідовники його? Практично нічого.
К.С . - Якщо ви б стали президентом зараз – чи був би Кравченко міністром? Чи зараз його період, його час?
Л.К . - Сто відсотків, без всяких сумнівів. Ви знаєте, я ж його не зняв з роботи. Я у відставку його відправив за його проханням. Він кожного дня або телефонував до мене, або просився на зустріч. «Підпишіть мені заяву про звільнення!». Я казав, що не можу в таких умовах, коли іде особиста критика мене та міністерства. Ви ж розумієте – він не чіплявся за крісло!
К.С . - Як ви вважаєте, чи можна призначати, згідно с європейською, західною практикою міністрів-силовиків з політичного осередку, чи це повинні бути фахівці, які виросли з рядового, як Кравченко був?
Л.К . -  В мене ніякого сумніву немає, що ніяких політичних фігур на таких посадах не має бути. Ми ще не Європа. Це однозначно. Тому тільки професіонал повинен стояти на чолі міністерства і ніяких політиків. Бо політики доводять все до ручки. На те ж міністерство транспорту заради прикладу можна подивитись.
К.С .  - Зараз можете сказати, кого ви зараз вважаєте достойним кандидатом у  міністри внутрішніх справ?
Л.К . - Ні, ну я не можу тут сказати конкретно. Дійсно, серед міліцейських генералів є достойні фігури, ті, які носять погони. Їх треба призначати.