7 октября 2010 г. в 11:53
Ще 1992 року військові правоохоронці прийняли під охорону перший об'єкт – резиденцію Надзвичайного і Повноважного Посла США в санаторії «Пуща Озерна», що поблизу столиці.
Створення з’єднання – вимога часу
Так історично складалося, що до 1991 року створювати подібну частину в
Києві не було потреби, оскільки майже всі зарубіжні дипломатичні та
консульські установи знаходилися в Москві. Однак з проголошенням
незалежності України та визнанням її з боку іноземних держав як
самостійної, суверенної держави, до Києва стали прибувати дипломати з
різних країн світу. Тоді ж, керуючись вимогами Віденської конвенції
про дипломатичні зносини 1961 та 1963 років, в Україні на державному
рівні приймається рішення щодо створення в складі Національної гвардії
України окремої військової частини для охорони дипломатичних
представництв і консульських установ іноземних держав.
У частині починають розробляти службову документацію. Підрозділи
з’єднання через брак професійних кадрів комплектуються
солдатами-строковиками, а сам процес навчання військовиків проводиться в
стислий термін. З часом у військовому колективі організовують роботу
школи прапорщиків, випускниками якої в подальшому й комплектуються
структурні підрозділи з'єднання з охорони дипломатичних представництв.
З 2002 року навчання особового складу проводять за новими методиками.
Багато уваги приділяється вдосконален¬ню навчально-матеріальної бази.
Закуповуються нові автомобілі, що обладнані спеціальною звуковою та
світловою сигналізацією. Вдається також побудувати гуртожиток, де нині
проживає понад 40 військовослужбовців частини.
Коли з'єднання відзначало 10-річний ювілей, командувачем Внутрішніх
військ йому було вручено Бойовий Прапор.
Спецназ «заспокоює» пікетників
За останні роки кількість дипломатичних представництв іноземних держав в
українській столиці значно зросла. Військовослужбовці з «посольської»
(так частину називають між собою військові правоохоронці. – Авт.)
здійснюють службово-бойову діяльність з охорони понад 50 посольств, 7
консульств, 13 резиденцій та понад 10 інших зарубіжних представництв.
При цьому недоторканність цих установ забезпечується на засадах
паритетності.
Скажімо, якщо Українське Посольство у Франції охороняють троє
військовослужбовців Національної жандармерії, то українські військові
правоохоронці зі свого боку зобов'язуються охороняти Французьке
Посольство в Україні такими ж силами та засобами.
Варто наголосити, що дипломатичні представництва іноземних держав у
нашій країні охороняються надійно. Для їхньої безпеки та
недоторканності може використовуватися навіть... спецназ (!). До речі,
доцільність існування цього спеціального підрозділу в складі частини
давно перевірена часом. Адже нерідко трапляються випадки, коли саме
спецназівцям частини доводиться локалізовувати пікетників, які не
контролюють свої дії та створюють потенційну загрозу дипломатичній
установі.
«Пікетники «атакують» дипломатичні представництва досить часто, –
зауважує заступник командира частини з виховної роботи підполковник
Сергій Блощіцин. – Добре пам'ятаю масові акції перед Посольством
Естонії. Як відомо, у цій країні на державному рівні було прийнято
рішення про демонтаж пам'ятника радянському Воїну-визволителю в центрі
міста та перенесення його в інше місце.
Ті, хто не погоджувався з таким рішенням естонської влади, прийшли до
посольства цієї країни в Україні, щоб висловити свою позицію. Проте у
той час масових безладів в українській столиці не було, однак іноді без
додаткової сили просто не обійтися. Тоді на допомогу приходить наш
спецназ. До речі, на кожну масову акцію, де відбувається пікетування
того чи іншого посольства, завжди виїжджає командир частини або його
заступник, а всі події документуються на фотоплівку та знімаються на
відеокамеру.
Вчаться в частині охороняти дипломатів навіть... на воді. Це питання
особливо актуальне влітку та восени, коли посли та консули іноземних
держав організовують ділові зустрічі на кораблях чи інших плавзасобах.
У таких випадках їхньою безпекою займаються бойові плавці підрозділу
спеціального призначення. Окрім щоденних тренувань на воді, вони
проходять курс навчання та перепідготовку при Київській спеціалізованій
школі підготовки водолазів.
Пильність військових правоохоронців перевіряли… журналісти
Журналісти у роботі користуються, як правило, перевіреною формулою:
краще один раз побачити, ніж сто разів почути. Так і того разу,
кореспондент телеканалу «Новий» Каріна Самохвалова з оператором,
узгодивши формальності з командуванням частини, вирішили переконатися,
наскільки пильно військові правоохоронці охороняють консульство
Угорщини в Україні.
У визначений день оператор телеканалу зайняв позицію між автомобілями
перед консульством. А журналістка, переодягнувшись у все чорне та ще й з
підозрілим предметом на поясі, підійшла до воріт визначеного об'єкта і
стала просити військового правоохоронця пропустити її всередину
установи, мовляв, їй там призначили важливу зустріч. З відповіддю той не
забарився.
Провівши журналістку подалі від контрольно-пропускного пункту консульства, військовослужбовець викликав по рації допомогу. Рівно через півтори хвилини, незважаючи на тисняву на вулицях у центрі Києва, прибуло підкріплення. І якби не оператор, який поспішив на допомогу колезі, та офіцери відділення виховної роботи частини, тележурналістці довелося б давати пояснення в районному відділі міліції. До речі, того дня, коли знімався цей сюжет, консул Угорщини в Україні Йожефе Ределе дав високу оцінку діям військовослужбовців, які забезпечують безпеку та недоторканність угорської дипмісії.
Робота не для слабких духом
Звичайно, не лише журналісти пересвідчуються в пильності та
правомірності дій військових правоохоронців. Роблять це, як правило,
офіцери частини, щоб потім ретельно проаналізувати процес несення
служби військовослужбовцями з'єднання. Саме вони підкидають на
територію, де несуть службу їхні підлеглі, муляжі бойових гранат або
предмети, схожі на вибухівку. Потім уся процедура, від виявлення
небезпечної знахідки до її знешкодження, спеціалістами з розмінування
документується на плівку. А згодом використовується у навчальних цілях
– під час занять з професійної підготовки.
Військовослужбовці «посольської» бригади продовжують приймати під
охорону нові об'єкти. Так, приміром, не так давно військовослужбовці з
«посольської» бригади під свою опіку взяли Посольство Республіки Ірак,
Посольство Соціалістичної Республіки В'єтнам, Резиденцію Посла
Держави Ізраїль та Агентство міжнародного розвитку США.
Додалися з цим і нові клопоти. Військовослужбовці з'єднання понад 50 разів виїжджали для посиленої охорони різних дипломатичних представництв під час їхніх пікетувань. Було затримано й чимало порушників громадського порядку. У військовому колективі з кращого боку відзначають начальника військового наряду прапорщика Андрія Майора, який лише протягом одного місця спромігся на гарні вчинки. Першого разу він затримав і передав працівникам міліції парубка, який намагався нарвати квітів для своєї коханої біля Посольства Республіки Узбекистан. Потім затримав здорованя, який, перестрибнувши огорожу цієї ж дипломатичної установи, вештався територією.
А ось прапорщикам Олександру Макаренку, В’ячеславу Кряжеву та молодшому
сержанту за контрактом Олександру Чигрину довелося мати справу зі
зухвалими грабіжниками. Біля резиденції посла Канади, розташованої у
центрі столиці, до хлопців підбіг схвильований юнак. Ледве стримуючи
сльози, він розповів, що кілька хвилин тому двоє невідомих обібрали його
до нитки – зловмисники забрали мобільний телефон, усі гроші та навіть
не погребували сонцезахисними окулярами. Вислухавши безпорадного
молодого чоловіка, воїни-правоохоронці розпитали прикмети грабіжників і
вже за якийсь час їх затримали. Під час поверхового огляду речей
зловмисників, військовослужбовці вилучили в них речі 18-річного Руслана,
який приїхав з Хмельницької області аби вступити до одного з київських
вузів.
За професіоналізм дякували…американські дипломати
Як би там було, але найбільше під час несення служби з охорони
дипломатичних представництв відзначився все таки прапорщик Петро
Кучерина. Це він разом із цивільним охоронцем посольства США зупинив
озброєного ножем зловмисника, який намагався будь-що вдертися на
територію іншої держави. А сталося це так. Близько другої години ночі до
дверей приміщення, через яке відвідувачів пропускають до посольства,
підійшов якийсь чолов’яга та став ногами гамселити по них. Цивільний
охоронець намагався вгамувати чоловіка. Проте той іще з більшою люттю
став рватися на територію посольства, розмахуючи ножем. Почувши
підозрілий шум, Кучерина миттю підбіг на місце події.
Підійшовши ближче, Петро попередив бузувіра − якщо той не припинить хуліганити, то військовослужбовець застосує зброю. Чоловік судячи з усього й не збирався зупинятися, ще більше розмахуючи ножем, він рушив на правоохоронця. Тоді Петро зробив попереджувальний постріл угору, та й це не зупинило громадянина. Тоді ж військовослужбовцю не залишалося нічого іншого як стріляти на ураження. Усі кулі влучили в тулуб чолов’яги. Той зігнувся від болю, але встояв на ногах… і ще з більшою люттю кинувся на правоохоронця! Зупинити бузувіра допоміг лише балончик із сльозогінним газом. Чоловік вхопився руками за обличчя, став їх що є сили терти, а потім накивав п’ятами. Упіймати зловмисника військовому правоохоронцю та його помічнику, на жаль, так і не вдалося. Це вже пізніше працівники міліції розшукали громадянина, який проживав в одному з дворів неподалік посольства США.
Професійні дії військовослужбовця прапорщика Кучерини дістали найвищої
оцінки. Його було заохотив міністр внутрішніх справ, а Надзвичайний і
повноважний посол США в Україні пан Джон Теффт подякував комбригу
полковнику Олександру Лілявському за відмінну службу його підлеглих, а
прапорщику Петру Кучерині вручив цінний подарунок.
■ З ПЕРШИХ УСТ
Олександр Лілявський, командир військової частини
Командування посольської бригади особливу увагу звертає на всебічне
вивчення соціально-побутових проблем підлеглих. Нині як ніколи з’явилася
можливість розміщати офіцерів і військовослужбовців за контрактом у
гуртожитках міста. Немаловажним є й ґрунтовне вивчення
соціально-психологічного клімату в підрозділах частини. Завдяки цьому
було відпрацьовано ієрархію пріоритетів службових завдань. А ще ми
надаємо молодшим командирам всіляку можливість розкрити свої здібності
та проявляти ініціативу.
Автор: Іван КУЛЕХА, Сергій ДІДИК.
Фото з архіву військової частини ви можете переглянути в нашій фотогалереї .
