Брати наші менші - друзі й помічники, які часто потребують нашої допомоги

Наступний сюжет присвячений братам нашим меншим: чотирилапим героям, якими пишаються кінологи, нещасним зубастим безхатькам, яким доводиться виживати в жорстоких кам’яних джунглях. А також людям, що поклали власне життя на шляхетну справу допомоги тваринам.

Це нюфи, справжні пси-рятувальники.

Кінолог:
- Привязывается веревка, собаке в зубы дается апорт, ну, то есть, палка, и собака должна доставить этот круг утопающему.

У травні 2010-го господарі провели показові виступи розумних волоханів. Мовляв, подивіться: чим не колега МНСівців. А це німецька вівчарка Гельма. Вона вже служить кримській міліції вірою, правдою й нюхом. Вистежує злочинців. Торік вона знайшла породіллю, яка задушила своє немовля.

Микола Гунько, командир відділу Ялтинського ДСО:
- Привела в кафе, где действительно находилась эта работница, которая совершила тяжкое преступление и привела прямо в посудомойку, где она непосредственно работала.

Заслуга то її не єдина. Заробила хвостата героїня нагороду - нагрудного знака. А ці пси - без нагород, пошани, господарів і постійного прихистку. Ними майже ніхто не пишається, навпаки, намагаються знищити - впевнені добровільні захисники тварин. Собак труять. Так у січні 2010-го на столичних Теремках кілька чотирилапих сконали у страшних муках. Зокрема, й домашні.

Волонтер:
- Три или четыре часа мы с ним бились, в конце концов, он начал выть. Картина страшная, не дай Бог кому-нибудь увидеть, или услышать.

Так знищили двортер'єрів і наприкінці року.

Волонтер:
- Я пришла - они все мертве. Это шок.

За одну ніч Наталя, опікунка собак на Подолі, втратила шістьох цуценят і кілька дорослих псів. І то, не все.

Наталя Розум, волонтерка:
- Смирнова, Ласточкино - 25 собак, это в этом году. Это человек не пойдет травить, яд очень дорогой, это делает КП, это делается централизовано, очень много кладут печенки.

У комунальному ж підприємстві, що опікується безпритульними собаками, всі звинувачення відкидають.

Ольга Дроздова, керівник комунального підприємства:
- Мы не занимаемся, у нас четко есть инструкция: ловцы пользуются трубками со шприцами, шприцы заполняются снотворным.

До речі, про гицелів. Вони теж влітку відзначилися - в бійці з волонтеркою.

Волонтерка:
- Ногами, били мене ногами, руками по лиці.

Конфлікт, буцімто, почався через те, що жінка відігнала безхатніх собак, яких саме мали виловлювати. Це й розлютило гицелів.

Валентина Проценко, мешканка м. Києва:
- Ми підкормлюємо їх, да, їх много хто підкормлює, їх четверко було, цих собак.

Міліціянти забіяк розборонили, а ось карної справи не порушували: учасники бійки дістали легкі ушкодження. Здебільшого ж, зоозахисники намагаються з представниками влади не сперечатися. Просто роблять свою справу власним коштом.

Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:
- У нас очень сложно с кормами, с рабочими, с медикаментами, с ветобслуживанием.

Це очільниця притулку для волохатих небораків на Київщині. Її годованці - півтори тисячі собак і двісті котів. Багатьох із них вони, буквально, витягли з того світу. Є тут і врятовані після ДТП.

Тимур, волонтер:
- Вот видите у нее лапки нет. Ласточка, ой ты…

Або ж від тиранів-господарів.

Тимур, волонтер:
- Барсика мы нашли на трассе. Его, наверное, кто-то пострелял, потому что в нем было большое количество пуль, 24 в нём, всё-таки, осталось.

Працівники притулку впевнені: роблять добру справу. Кожного приголублять, вилікують і нагодують смачно.

Олександра Мезинова, директорка притулку для тварин:
- Животные, которые попали сюда, такие несчастные… Кого вешали, с пробитыми головами, с оторванными лапами. Ну, ещё устраивать им - или будешь голодный, или ешь эту кашу… Ну, у меня просто нет совести.

Волонтери зітхають: робота їхня тяжка, та допомоги чекати нема від кого. Кажуть: працюють задля насолоди - чути доброзичливе гавкання й бачити віддані очі. Чого й усім бажають.

Олена Ткаченко.

 

Джерело: НТН