26 апреля 2014 г. в 19:23
На жаль, військово-політичне керівництво (ВПК) України надто зволікає із прийняттям і реалізацією рішень.
Причин цього – декілька. По-перше, наслідком ментальної неоднорідності України та якісної роботи російських спецслужб зі створення агентурних мереж в Україні стала відмова низки впливових у східних регіонах політиків і бізнесменів брати участь в організації спротиву.
По-друге, саме ВПК виявилося не готовим до асиметричних дій супротивника – залучення прибічників серед населення. Зрештою, корумпованість значної частини правоохоронних органів на сході країни і безпосередній вплив на них вищезгаданих представників політикуму та великого бізнесу спровокували слабкість і бездіяльність під час мітингів і захоплень адміністративних будівель. Крім того, ВПК усе ще в об'єктиві уваги тримає насамперед політичні цілі, а вже потім реалізовує завдання щодо захисту держави.
По суті, представники правоохоронних органів добровільно роззброюються через той же вплив місцевих лідерів (якщо не сказати, що через підпорядкування їм). На жаль, така позиція частини політиків, передусім Партії регіонів, грає на руку Кремлю і сприяє просуванню російських підрозділів углиб країни. Звичайно, бездіяльність міліції і стримування військових підрозділів ЗСУ провокує проросійських активістів до розширення простору діяльності та застосування радикальніших способів впливу, серед яких – позбавлення життя прихильників єдиної України.
Рівень професіоналізму та рішучості з боку ВПК теж не найвищий. В умовах, які склалися, необхідні такі дії. По-перше, потрібно негайно перекинути в гарячі точки, у Донецьку та Луганську області, насамперед боєздатні підрозділи ПДВ і ГУР МОУ, а також спецпідрозділи Внутрішніх військ МВС – для організації точкових внутрішніх операцій. Якщо конкретніше, ліквідації чи нейтралізації російських диверсантів та озброєних цивільних, які чинять опір. По-друге, завдяки небайдужим представникам великого бізнесу (а такі є) потрібно створити паралельний фронт протистояння – шляхом формування загонів ополчення. Тоді щодо сепаратистів працюватиме не армія, а народна (стихійна) самооборона.
Звичайно, формувати одночасно різні загони під різні завдання. І загони з колишніх фахівців із проведення спеціальних операцій – з офіцерів ПДВ і ДШБ, спецназу ГУР МОУ, морської піхоти, «Альфи» СБУ, в окремих випадках – із спецпідрозділів МВС. Головне – не мішати групи за складом! І мішані загони, де командирами можуть бути колишні або чинні офіцери спецпідрозділів, а учасники – підготовлені люди з хорошою фізичною підготовкою, які здобули армійський досвід. І загони загального рівня – безпосередньо для оборони.
Потрібно фінансово мотивувати командирів. Тут можна залучити офіцерів (насамперед морської піхоти), які вийшли із Криму, – там далеко не всі деморалізовані.
А від влади домогтися оперативного й адекватного озброєння загонів самооборони та виділення чинних офіцерів, готових до роботи в рамках точкових спецоперацій.
Необхідно пам'ятати: ставки на «м'який» сценарій боротьби можуть стати згубними для України!
Треба закрити ще одну прогалину – інформаційну. Україна програє інформаційну війну внаслідок відмови працювати над цим напрямком боротьби з Кремлем. Інформаційна протидія в умовах війни нового типу має полягати в реалізації двох паралельних напрямів роботи: надання оперативної якісної відео-, аудіо- та текстової інформації західному споживачеві та організації безперебійних публікацій і виступів у впливових західних виданнях. Потрібен інформаційний центр, який у режимі online даватиме картинки та інтерпретації англійською, німецькою, французькою, можливо, китайською мовами. Як і раніше, необхідно викривати персонально Путіна, для чого треба залучати відомих західних експертів і журналістів.
По материалам: pereveslo
