1 июня 2022 г. в 20:54
Сивий чоловік уважно вдивляється у надруковані на папері обличчя російських військових. Він намагається не пропустити жодної деталі. Можливо, серед цих облич є ті, хто вбили його доньку під час російської окупації, а його самого взяли у полон.
У селі Мотижин на Київщині російські окупанти чинили особливі звірства. Вони брали у полон та катували мирних жителів, багатьох потім вбивали. А тих, хто намагався виїхати з окупованого села, розстрілювали прямо на дорозі. Під час окупації росіяни вбили десятки людей, серед них — староста села Ольга Сухенко разом з родиною, волонтери, звичайні селяни, які не становили жодної небезпеки.
У Мотижині та сусідніх селах стояла, зокрема, 37-ма мотострілецька бригада з Бурятії. Цей російський підрозділ складається з піхоти, бронетехніки, артилерії та інших родів військ. Після втечі з Київщини наприкінці березня росіяни лишили по собі спалену техніку, шеврони та штабні документи. Це допомогло журналістам «Слідства.Інфо» ідентифікувати багатьох військовослужбовців цієї бригади.
Роздрукувавши портрети знайдених окупантів, журналісти вирушили до Мотижина поспілкуватися з місцевими, які пережили окупацію. За допомогою їхніх свідчень нам вдалося встановити трьох російських військових та конкретні злочини, які вони вчиняли під час окупації Київщини.
Росіяни вбили доньку на очах у батьків
Микола Литвиненко жив та працював у Києві. Якось разом із дружиною вони вирішили переїхати до села Мотижин — тут ближче до природи, та й можна більше часу приділяти садівництву, яке вони так любили. До подружжя регулярно приїжджали дві їхні дорослі доньки, які жили у столиці вже зі своїми родинами.
У перші дні війни Микола забрав обох доньок до себе у Мотижин. Вони сподівалися, що тут буде безпечніше та тихіше, ніж у столиці. Але на початку березня російські підрозділи зайшли і окупували село. Микола з родиною ховалися у будинку та у погребі, сподіваючись, що російські кулі та снаряди їх оминуть. Одного дня чоловік почув гучну стрільбу і, коли вона припинилася, вибіг подивитися, що відбувається надворі.
«Я злякався, бо вони стріляли у всі двори. Просто стріляли по дворах. Я думав, що вони зачищають двори, стріляють по людях. Тож я крикнув, щоб наші вибігали, я хотів їх сховати. Біля ставка є очерет, там трава і нічого не видно, — згадує Микола, — Але ми не встигли. Дочка в мене повна була, вона бігла остання. Вони через паркан це побачили, і почали стріляти».
Російські окупанти поцілили 41-річній Ярославі в тулуб. Це сталося на очах у її батьків. Микола підбіг до неї й намагався зупинити кровотечу. У цей момент на подвірʼя зайшли росіяни.
«У них оптичні приціли, вони бачили гарно все, хто вона. Я кажу: «Навіщо ви стріляли?» А він каже: «Усі, хто в чорному — для нас вороги». А вона була в чорне вдягнена. Вона ще була жива, тож ми почали просити, якщо в них є лікар, то повезти до лікаря, може ми врятуємо її», — каже Микола.
Окупанти поклали поранену Ярославу у БТР, біля неї сів Микола, притримуючи голову доньки. Їх повезли на позиції росіян на околиці Мотижина, де був штаб і військовий лікар.
«Я бачив, що цей лікар їхній старався. Але кров пішла з рота, і рідина. Я зрозумів: це все, у неї пробиті легені».
Ярослава загинула, куля пробила їй легені. Її накрили солдатським покривалом, а Миколу взяли у полон. Окупанти відвели і посадили чоловіка у сараї, в кількох десятках метрів від російських позицій.
Передивляючись каталог з обличчями російських окупантів з 37-ї бригади, Микола впізнав одне обличчя. Це 30-річний сержант Магомедмирза Сулейманов. Він родом з Дагестану, але живе і служить в Бурятії. Окупант, ймовірно, має стосунок до військової розвідки, оскільки проходив спеціальні навчання та вишколи.
«Оцей (Сулейманов – ред.) схожий на одного хлопчину. Там в капонірах два БТРи було, і ще машина. Цей схожий на нього. Він був у спортивних штанях і кросівках, він був без форми. Я його побачив тільки тоді, коли був біля дочки, а потім я його не бачив. Він такий худорлявий, височенький, десь під метр вісімдесят», — згадує Микола.
Коли Миколу вели повз російський табір, ймовірно, Магомедмирза Сулейманов готував собі обід. Ми показали Миколі додаткові фотографії окупанта, і він підтвердив, що з «високим ступенем імовірності» бачив саме його.
Українські військові знайшли документ з поля бою, де фігурує імʼя Магомедмирзи Сулейманова. Росіяни записували, хто, де і коли нібито знищив українську військову техніку. Згідно з цими документами, Сулейманов знищив український автомобіль Газель опівдні 7 березня в місті Макарів. Це усього в двадцяти хвилинах їзди від місця, де Микола бачив Сулейманова.
