Дело № 1. Бійка за участю працівників ДАІ.

14 січня 2009 року близько о 17.00 по вул. Підгірна, біля Церкви, мене зупинив працівник ужгородської ДАІ (без нагрудного знаку, у форм ДАІ).  Не представившись, грубим тоном сказав пред'явити документи без  пояснень про причину зупинки. На запитання про причину зупинки    інспектор Б. повідомив: "Показуй документи,   після я тобі роз'ясню, чому зупинив. Машина в тебе така стара, тому причину ми зараз знайдемо".

14 січня 2009 року близько о 17.00 по вул. Підгірна, біля Церкви, мене зупинив працівник ужгородської ДАІ (без нагрудного знаку, у форм ДАІ).  Не представившись, грубим тоном сказав пред'явити документи без  пояснень про причину зупинки. На запитання про причину зупинки    інспектор Б. повідомив: "Показуй документи,   після я тобі роз'ясню, чому зупинив. Машина в тебе така стара, тому причину ми зараз знайдемо". Я виконав вимогу інспектора та показав всі  належні  документи, які були в повному порядку, а він в свою чергу почав вимагати, щоб я вийшов з транспортного засобу, так як був впевнений, що я п'яний. Після відмови вийти з машини,  тому що  я не був п'яний, а я  взагалі  спиртних напоїв не вживаю,  Б. несподівано наніс мені  декілька ударів кулаком в обличчя, а саме в ліве око, яке відразу набрякло,   я перестав бачити на одне око, після чого почав бризкати в очі  та обличчя газовим балончиком.  

 Дві  жінки, які  сиділи в салоні  мого авто від переляку вийшли з машини та  спостерігали за насильницькими діями  інспекторів ДАІ  відносно мене з тротуару. Далі  Б. почав витягувати мене з моєї машини за одяг, але я тримався за кермо,  на допомогу йому підійшов його колега Ш., який відчинив  праву дверь мого авто, сів на переднє  сидіння та почав виштовхувати мене з машини. Після того, як  їм вдалося витягнути мене з машини, заваливши на асфальт (проїжджу частину), почали заламувати руки,   бити ногами по тулубу, а особливо в живіт, хотіли натягнути наручники, але я опирався не даючи  їм зробити це, питаючи причину побиття та натягнення наручників. Після ударів ногами по голові  я втратив свідомість на декілька хвилин, після чого без зусиль вони  начепили  на мене наручники. Все це відбувалося на проїжджій частині, що й створило затор дорожнього руху. За цим всім спостерігав чималий натовп перехожих. 
           Після натягнення наручників мене кинули  в мою машину.    Б.  сів  за кермо мого авто та повіз мене  до міськвідділу міліції. По дорозі до міськвіділу, Б.  вимагав від мене гроші  у розмірі 2 тис. гривень, кожному по тисячі, пояснивши, що  їх двоє, і   він відразу мене відпускає, а якщо я відмовлюсь, то сума штрафу за  їзду в нетверезому стані  буде значно більшою.
             Коли ми приїхали у міськвідділ  міліції, мій автомобіль марки ВАЗ 2103 (реєстраційний номер А 0391 ОС) помістили на штрафмайданчик, а мене закрили в камеру, де мене тримали безпідставно протягом 6-ти годин. Б. сфотографував мене на свій мобільний телефон та  погрожуючи тюремним ув'язненням повідомив, що цю фотографію він покаже всім працівникам ДАІ, щоб вони, якщо  зупинять мене, знаходили будь-яку причину для штрафу. Перед тим, як закрити мене в камеру, працівники міліції відібрали мобільний телефон, не дали змогу подзвонити, порушуючи при цьому мої права, а також  інші особисті речі, в тому числі  шнурки, пояснивши, що така процедура   обов'язкова, для того щоб ув'язнені  не могли  накласти на себе руки.
             Через деякий час прийшов слідчий, записав з моїх слів пояснення та  дав мені направлення на судово-медичну експертизу. Відпустивши мене, віддали речі, але автомобіль не повернули. Я відразу зателефонував знайомому, який приїхав до міськвідділу  та  бачив як я виходив побитий. Відвіз мене в травмопункт (це було близько 23:00 год.), де у мене описали тілесні  ушкодження та  порадили звернутись до поліклініки.
             Зранку наступного дня  я пішов до міськвідділу мідіції  щоб забрати свій автомобіль. Черговий  пояснив, що транспортний засіб повернути не можуть без згоди міського ДАІ. Я відразу пішов туди (адже Деражавтоінспекція знаходиться поряд з міськвідділом). Близько  10-ї години  я зайшов  до начальника міської Державтоінспекції, поряд з яким був його заступник  Корнута В.Ф.. Я повідомив їм, що мене побили   працівники ДАІ та відібрали автомобіль. Корнута В.Ф. сказав мені   йти за ним, а коли я виходив з кабінету, в цей момент зайшов неушкоджений Б. Коли я зайшов до заступника,  він сказав, що він нічого не знає, але все з’ясує. Та запропонував мені прийти через дві години.
              Потім я направився до начальника ДАІ  Закарпатської  області  Луцюка П.С., до якого мене провів помічник чергового. Начальник ДАІ    області направив мене до свого заступника Бойчука М.М., який запропонував написати заяву на працівників ДАІ та  здати в канцелярію. Я так і  вчинив. Після чого я звернувся з аналогічною заявою до прокуратури м.Ужгород. Потім я звернувся до  судмедекспертизи, куди в мене було направлення. Мене оглянули, відмітивши на мені  тілесні  ушкодження. Після чого я звернувся у міську поліклініку, куди мене направили з травмопункту в якому я був вночі. Після огляду у невролога та окуліста мене направили до Центральної  міської  клінічної  лікарні,   в якій мене госпіталізували до неврологічного відділення з діагнозом "струс мозку" та з пошкодженням  лівого ока, де я знаходжусь до сих пір.
            Я вважаю, що безпосереднім керівництвом Б.  та Ш.   будуть вжиті  будь які  дії, для того, щоб прикрити себе шляхом обману та підробки документів. Прокуратура вже порушила проти мене кримінальну справу за фактом побиття працівників ДАІ, яких я не бив, так як фізично не міг цього зробити. Мені  стало відомо, що у Б.  та Ш.   з'явились фіктивні  свідки, які  сказали, що я бив  їх обох.
             16 січня 2009 року до мене в палату приходив слідчий з міськвідділу міліції,  який веде дану справу, просив надати  інформацію про свідків, які знаходились у мене в машині, а саме: номера телефонів та місце  їх проживання. Я йому відмовив, так як я перебуваю на лікуванні,   сказав, що свіки прийдуть тільки в суд.
             20 січня 2009 року близько 19.30 год. до мене в палату приходив співробітник внутрішньої  безпеки міліції  Дьордяй Володимир  Іванович. Приніс мені  копію постанови про порушення кримінальної  справи  стосовно  мене  та  запропонував, щоб я підписав. Але я відмовився, так як я перебуваю на лікуванні. Також він розпитував мене, як знайти свідків, які   їхали зі  мною в машині, я йому теж відмовив.
             23 січня 2009 року близько 11.30 год. до мене в палату приходив слідчий прокуратури м. Ужгород Юсип Василь Васильович, який теж приніс мені  таку саму постанову та  запропонував підписати. Я знову відмовився.
            Прошу звернути особливу увагу на те, що Б. вже був звільнений з посади  інспектора ДАІ, але через декілька років йому знову вдалося поновитись на цій посаді.

 Скиба Іван  Миронович.

«ЧН»: Нам не однократно приходилось получать письма, в которых авторы безосновательно пытались «очернить» сотрудников милиции. В связи с этим мы принципиально не называли фамилии сотрудников Госавтоинспекции, на которых  жалуется наш читатель. Текст его письма мы отправили руководителю Закарпатской милиции Кононенко П.М. с просьбой прояснить ситуацию и представить точку зрения сотрудников ОВС. Этот ответ мы обязательно опубликуем на сайте.