12 марта 2009 г. в 15:30
«Пишу до Вас з остатньою надією на допомогу, а також встановлення справедливості. Оскільки всі наші намагання встановлення справедливості йдуть нанівець.
«Пишу до Вас з остатньою надією на допомогу, а також встановлення справедливості. Оскільки всі наші намагання встановлення справедливості йдуть нанівець.
В селі Воля Гамулецька Жовківського району Львівської області, на території колишнього навчального полігону Львівського екологічного політехнікуму, 10 вересня 2006 року, пострілом з рушниці було вбито сторожа полігону, Ленька Тараса Івановича 1978 р.н. Стріляв мешканець сусіднього села Гамулець, Гой Василь з відстані 1,5-3,5 м, про що свідчить судово-медична експертиза. Після скоєння злочину, Гой В. прихопивши рушницю, втік з місця вбивства і певний час переховувався у лісі. Свідком скоєння злочину є лише Ленько Мирон Іванович, свідчення якого не приймаються до уваги. Він зупинивши попутну машину, довіз потерпілого до обласної лікарні. В лікарні завідуючий травмпунктом, непрофесійно і по хамськи поставився до Ленька Т., внаслідок чого він втратив багато крові. Під час операції Ленько Т. помер. У хірурга, який проводив операцію, є прямі докази (шроти), які він вилучив з тіла. Слідство ж жодного разу не звернулося до хірурга для отримання свідчень і вилучення шротів.
Під час розслідування вбивства, слідчий встановив, що було скоєно навмисне вбивство, за статтею 121 ч. 2 Кримінального кодексу України. На протязі цих років, було проведено неодноразово засідання суду по даній справі, на яке жодного разу не викликали батьків вбитого, не приходило жодної повістки в суд. З невідомих причин прокуратура змінила статтю 121 ч. 2 на 128 ККУ – необережне спричинення тілесних ушкоджень. При неодноразовому обшуку домівки, де проживає вбивця, було вилучено декілька рушниць, а також патрони. За це також ніхто не відповів.
Весь цей час вбивця, який вже був до цього судимий за пограбування, сільського магазину, проживає вдома і спокійно ходить по селу, насміхаючись із вбитих горем батьків Ленька Т.
Ми, батьки, впродовж досудового слідства і після закінчення, звертались в прокуратуру Жовківського р-ну, обласну прокуратуру з заявами, про перекваліфікацію дій підсудного Гоя Василя, але відповіді з Жовківської прокуратури ми так і не отримали, а з обласної прокуратури, куди ми скаржились на бездіяльність районної прокуратури, надійшла відповідь, що наша справа направлена, для розгляду в Жовківську районну прокуратуру. Таке відношення прокуратури області до нашої заяви є абсурдним.
Отже, підсумовуючи все вищезгадане, чітко видно бездіяльність органів міліції і прокуратури, як Жовківського району, так і Львівської області, халатне ставлення до своїх обов’язків медичних працівників.
Будь-ласка, зверніть увагу на це прохання страждаючих батьків, для встановлення справедливості. Адже сина вже не повернеш, а бачити вбивцю який спокійно ходить і насміхається, повірте, це не витерпить жодна людина……»
Ленько Євгенія Анатоліївна
