15 января 2015 г. в 08:03
За 10 місяців, які український Крим провів у російській окупації,
відбулося чимало змін в житті пересічних кримчан, які не могли не
відбитися на поглядах населення.
Кримчани керувались невідомими принципами, очікували "золотих гір", але через 10 місяців після окупації, казковий туман потроху розсіюється.
Ті, хто раніше неухильно та беззаперечно вірив усім обіцянкам кримської "влади" та Держдуми, змінюють свої погляди, але поки не зізнаються відкрито в цьому ані собі, ані іншим. І це не дивно: у Криму люди втрачають роботу за натяк на інакодумство, а місцева міліція може "взяти на олівець" підлітка лише за напис "Слава Україні!".
Пересічні люди, що підтримали окупацію власної батьківщини, не приховують, що їх "підкупили", адже в Криму зараз виріс рівень зарплат. Середня заробітна плата наразі складає 17-20 тис. рублів (4-5 тис. гривень), що трохи більше, ніж в інших регіонах Росії.
Відповідно виросли і пенсії до 16 тис. рублів (4 тис. гривень) в середньому. Однак разом з доходами виросли й ціни.
Якщо порівнювати з вартістю продуктів у Києві (де ціни завжди були вищими), тепер у Криму все коштує набагато дорожче. Зараз різниця між українськими та російськими цінами здається не такою значною через те, що за останній місяць курс рубля до гривні впав настільки, що незвиклим до нових грошей кримчанам треба в умі ділити все не на 3, як ще місяць тому, а на 4. І нові еквіваленти лякатимуть менше. Наприклад, кілограм м'яса в Криму в середньому коштує 400 руб. (100 грн.), 1 кг сиру - 380-500 рублів (90 – 120 грн.), 1 л молока – 40-65 руб. (10-16 грн.). А звичайну жіночу сукню в середньому можна придбати за 4000 руб. (1000 грн.), чоловічу сорочку – за 2000 руб. (500 грн.), краватка коштуватиме 800 рублів (200 грн.). До того ж, з вибором одягу зараз також є певні проблеми, оскільки доставки в Крим обмежені.
Ситуацію ускладнює постійний перебій з поставками продукції. Наприклад, напередодні Нового року та протягом наступних п’яти святкових днів магазини однієї з найпопулярніших мереж були порожніми: не було ані товарів, ані покупців, які вже знали про це. Звісно, це вразило всіх, тому ближче до Різдва ситуацію спробували виправити. Але, як це відбувається в Криму вже 10 місяців, сталося чергове обдурювання. На полицях з'явилися товари (як кримського виробництва, так і українського та імпортовані з Росії), але купити їх було неможливо, бо адімністрація магазину не встигала змінювати цінники та вносити нові дані до бази через обвал рубля.
Кримчанка, яка ділиться своїми підозрами про стан речей на півострові анонімно, зазначає: "Складається враження, що ми не були потрібні Росії. Росія хотіла Севастополь, а нам просто пощастило, і ми увійшли до Росії "за компанію".
Але такі незначні для багатьох ускладнення можна і витримати, адже, здавалося б, бюджетникам підвищили зарплати. Вчителі тепер можуть отримувати 30 тис. рублів (7,6 тис грн). Утім, і тут не все так яскраво.
Як зізналася вчителька однієї з сімферопольських шкіл, яка попросила не розкривати своє ім'я, такі зарплати будуть отримувати далеко не всі вчителі. Наприклад, викладачка математики, яка навіть матиме 15 річний досвід роботи, без грамот і нагород у конкурсах не може мріяти про такий рівень оплати праці. Її зарплата складе 23 тис. рублів (5,7 тис грн.), що все одно більше за заробітну плату вчителів в Україні - 3 тис. грн.
"Ми, якщо чесно, дуже розчарувалися. Нам обіцяли більшого, і ми, звісно, очікували на більше", - зазначила вчителька.
Чимало проблем почало виникати і в медичному обслуговуванні.
Справа в тому, що медицина в Криму тепер, як у Росії, безкоштовна. Це означає, що за наявності обов’язкової медичної страховки всіх кримчан мають безкоштовно обслуговувати в лікарнях, лікувати від широкого спектру хвороб, забирати каретами "швидкої" та взагалі безкоштовно робити все, за чим людина може звернутися до лікаря, включаючи й пологи. Однак наразі в кримських лікарнях немає ліків, тож, допомогу кримчанам можуть надати лише моральну. Звісно, лікар може порадити, чим ви можете самостійно допомогти собі, однак, в лікарні вас не вилікують. Також потрібні ліки кримчани не можуть купити самі та принести лікарю, аби той поставив, наприклад, крапельницю. Це – підсудна справа, адже медицина тут безкоштовна. Тому налякані медпрацівники навіть не скажуть, який препарат потрібен, аби ви раптом не підставили медиків, принісши ліки з собою.
Кримчанка, яка не захотіла називати своє ім'я, розповіла про те, як змінилося її ставлення до російської медицини після безпосереднього контакту з нею: "Просто страшно туди потрапити. Ти без захисту. Це замкнене коло. Не знаєш, до кого звертатися. Надія лише на удачу".
Такі покращення, звісно, також не справили позитивного враження на кримчан, які так мріяли стати росіянами.
Тривають в Криму і віялові відключення світла. Відбувається це раптово і без попереджень. Чимало кримчан вже позбулися техніки через те, що від постійних раптових відключень вона просто згоріла. Утім, ті, хто підтримує Україну, але з певних обставин не може покинути півострів, кажуть: це логічні і правильні заходи, на які заслуговує Крим.
Цих людей, яких поки ще меншість, засмучує і фактична блокада півострова, його відділення від України шляхом перекриття залізничного сполучення, обмеження автобусного та автомобільного.
Кримчанин, який їздить з українськими номерами, відмічає: "Росіяни змушують міняти номери, потім скасовують це, потім знов кажуть, що не пускатимуть назад до Криму з українськими. Все це схоже на те, що про зручність для людей ніхто не дбає. Здається, це взагалі робиться на зло".
Своєю думкою поділився і кримський держслужбовець, якому випала нагода працювати і при колишній, і при нинішній "владі": "Такого скотинячого ставлення до людей (держслужбовців) в нас не було ніколи. Люди для них просто бидло, робоча сила".
Хоча, на жаль, значна частина населення у Криму досі, керуючись принципом "за часів перебудови так само нелегко було, це нормально, все логічно", готова терпіти умови життя, які пропонує їм Росія. До того ж, заспокоюють себе казкою: "якби Росія не прийшла і не врятувала від "бандерівців", які вже приїхали в березні до Криму, зараз була б ситуація, як на Донбасі; то хай краще буде зараз так, аніж війна".
Звісно, невелику частину населення ці байки вже більше не задовольняють, але для більшості цих "історій" буде достатньо ще на кілька років, аби виправдати будь-які злодіяння місцевої "влади", яка й надалі одурюватиме людей.
