23 марта 2014 г. в 21:00
Існував російський сценарій швидкого силового захоплення та розвитку ситуації у Криму.
Російськими стратегами передбачалося, що у відповідності до вимог статутів та настанов, українська армія кинеться воювати. Однак ми пам'ятаємо, що на той момент у армії боєздатність була на нулі, зіграло свою роль і повна відсутність развідданних щодо чисельності супротивника.
Україні протистояла російська армія (найкраще, що у них є), заправлена, готова, укомплектована, з чітко прописаними планами, та в умовах зруйнованого ППО України, п'ятої колони на Сході, та непрацюючого СБУ.
(Для прикладу можна згадати: стан грузинської армії у 2008 був у кілька разів кращий, а результат всім відомий)
Якби на прикінці лютого наші війська вплуталися у бійку, восьме березня росіяни зустрічали б у Києві. Ймовірно, у цьому і полягав політичний розрахунок. Після цього, за логікою, у ЗМІ почалася істерика проплачених експертів і не проплачених корисних ідіотів у відповідь на наказ не стріляти.
Що ж на даний момент ми маємо: велика частина боєздатних підрозділів РФ замкнена у Криму, тим часом Україна привела всі ВС у бойову готовність.
Росія опинилася у міжнародній ізоляції і її будуть тиснути економічно, при цьому щоденні витрати РФ на інтервенцію складають близько 400 млн дол/день.
Україна зберегла незалежність та армію. Втратила частину флоту, який рано чи пізно буде повернений. І все це з результатом - втратою в одну смерть.
На даний момент до всіх нападів російських окупантів на українські військові частини застосовні норми міжнародного права. Це також стосується виведення російських військ з території України.
Залишається сподіватися на мудре керівництво українських фахівців у військовій та оборонній справі. І ніяких істерик про те, що військові частини кинули, або про них усі забули.
Україна вступає у період повної бойової готовності. Крим був, є і завжди буде частиною України.
По материалам: uapress
