"Якби не міліція, мене вже не було б в живих"

Днями горлівські міліціонери виявили безпрецедентний випадок незаконного позбавлення волі людини.

Лише своєчасне звернення до міліції і професіоналізм правоохоронців «забезпечили» моторошній історії благополучний фінал.

Як розповів начальник Горлівського МУ полковник міліції Павло Панасюк, вдень 14 березня в Калінінський райвідділ звернувся 43-річний чоловік і розповів міліціонерам страшну історію про те, як його в приватному будинку на одному з хуторів півтори доби тримали в нашийнику на металевому ланцюзі, при цьому періодично били кілька чоловіків. На підтвердження своїх слів заявник «продемонстрував» численні садна і гематоми на обличчі й тілі.

За словами начальника Калінінського РВ Горлівського МУ підполковника міліції Ігоря Гнутова, потерпілий проживав в даному будинку близько двох тижнів. За цей час його кілька разів жорстоко били і навіть приковували ланцюгом до ліжка, тим самим придушуючи його волю. Але один з чоловіків за відсутності решти мешканців будинку виявив до «в'язня» жалість і послабив йому нашийник, а той скористався нагодою і втік. Деякий час утікач переховувався в підвалі покинутого будинку, а потім звернувся в міліцію.

 - На момент прибуття слідчо-оперативної групи в будинку перебувало п'ять чоловіків і одна жінка, - говорить Ігор Тимофійович. – У якості речового доказу був вилучений металевий ланцюг довжиною близько 6 м, а також документи осіб, що проживають в будинку. На даний момент щодо господаря і ще двох мешканців будинку, які брали активну участь у побитті потерпілого, порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 146 КК України - «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, або що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань». Ці діяння караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк. Підозрювані затримані і перебувають в ізоляторі тимчасового тримання м. Горлівки.

- Близько місяця тому я звільнився з місць позбавлення волі, де відбував трирічне покарання за крадіжку, - розповідає 43-річний Валентин. - Близькі родичі померли, а дружина і дочка відмовилися спілкуватися, коли я ще перебував по той бік паркану. Пішов по старим знайомим, в результаті опинився в квартирі, в якій проживали дві жінки. Вони пообіцяли мені житло на перший час, але воно в підсумку виявилося звичайним кублом. Там я провів тиждень, займаючись при цьому жебрацтвом, збирав також метал.

Але в один з днів Валентин зустрів свою давню знайому, яка, почувши його історію, вирішила проявити участь і порадила звернутися до іншого знайомого, який якраз надавав житло і роботу всім «нужденним». Яку саме роботу жінка не уточнила, але запевнила, що голодний він не залишиться. І Валентин, не довго думаючи, пішов за вказаною адресою.

 - Прийшовши в будинок, я застав там одинадцять чоловіків і одну жінку, - продовжує потерпілий. - Всі теж раніше судимі. Керував «колективом» господар будинку - 54-річний чоловік, він надавав роботу і годував. В основному, чоловіки займалися збором металобрухту на покинутих дачах, заготівлею лісу, тому як топили піч дровами, розбиранням нежитлових будинків. Там я прожив майже два тижні.

Перший раз Валентина побили за те, що він почав обурюватися умовами, в яких доводилося жити. Це відбулося буквально через два дні, і він навіть вирішив піти, але його повернули і побили. Після цього, не давши навіть «відлежатися», змусили виконувати роботу. Робочий день починався о 4-5 годині ранку, адже пункту призначення працівники добиралися пішки.

- Через тиждень після інциденту я знову потрапив у немилість господаря, - згадує чоловік. - На цей раз за неякісно виконану роботу при розбиранні будинку. В результаті мене на добу прикували в нашийнику з ланцюгом до ліжка, «щоб не втік». Як мені розповів Льолік (один з мешканців будинку, який жив там два роки), таке покарання господар застосовував не вперше, він теж періодично сидів на ланцюгу. Але він терпів, як і всі інші, яким просто нікуди було піти. До того ж, вони вже звикли вести такий спосіб життя, коли не потрібно думати про завтрашній день.

 Харчувалися чоловіки овочами, які збирали в кінці дня на оптовому ринку, в магазині купували лише хліб. Примітивні умови життя, ставлення до мешканців як до рабів, відсутність будь-якої перспективи в підсумку змусили Валентина діяти. І йому вдалося перехитрити одного із мешканців і босоніж по снігу втекти. При цьому, він визнає, що якби його наздогнали, то результат історії міг бути досить сумний.

- Убили б мене і ніхто б не шукав, кому я потрібен? - зітхає Валентин. - Дуже боляче, не передати словами. Але я хочу подякувати міліції, всіх співробітників Калінінського райвідділу за розуміння. За те, що не відвернулися і не відмахнулися від мене, незважаючи на те, що я безхатька. Якби не міліція, мене вже не було б в живих.