4 августа 2022 г. в 13:30
Попри несприятливі обставини через загострення довкола Тайваню, є прогрес у відносинах із США щодо розширення видів озброєння, яке отримає Україна
Є певний графік постачання озброєння в Україну, але він таємний. Оприлюдненню не підлягає. Тож важко коментувати, наскільки він виконується. Я б сказав так: на тлі достатньо успішного застосування ЗСУ наданого озброєння, якість наданої військової техніки — складної, дорогої, — збільшується. Тобто, в якісному вимірі озброєння постачається добре. Збільшується класифікація видів озброєнь, які нам надаються. А ось кількість для нас є незадовільною. На це є суб'єктивні, і об'єктивні причини.
Об'єктивні причини прості. Переважна кількість країн НАТО, які постачають нам озброєння, не готувалися до великих війн. Не планували участі у масштабних війнах. І на озброєнні у них не так багато того, що ми потребуємо. Поясню на простому прикладі — РСЗВ різних типів — те, що нам конче потрібно. У переважній більшості країн НАТО кількість РСЗВ вимірюється десятками. Україна потребує сотень. В переліку країн, що мають найбільше такого виду озброєння, у першій двадцятці, переважно ті, які РСЗВ нам зі зрозумілих причин не нададуть: Китай, Індія, Пакистан, Північна Корея, М’янма, Лівія, Єгипет, Казахстан, Азербайджан, Сербія, Вірменія. У переліку країн, чия кількість РСЗВ вимірюється сотнями, тільки США.
Але і тут є певна проблема-застереження. Зараз воно набуло особливої актуальності — це можлива загроза вторгнення Китаю на територію Тайваню. На відміну від України, Тайвань є союзником США попри те, що ті офіційно не визнали їхню незалежність. Але у них є окремий документ — акт про відносини з Тайванем — який передбачає надання Тайваню допомоги. Тому певна кількість озброєнь зарезервована на непередбачувані випадки, зокрема, на період загострення або відкритого воєнного конфлікту між Тайванем і Китаєм. І залежно від ступеню залученості США у цей процес, вони змушені будуть надавати Тайваню певну військово-технічну допомогу.
Тож певна кількість видів озброєнь, навіть за великого бажання, не зможе бути передана Україні. Це буде проблема. Окрім того, боєприпаси до HІMARS дуже дорогі, і США дуже ощадливо нам їх надають. Їх можна зрозуміти. І великого надлишку цих боєприпасів вони не мають. Бо США теж не готувалися до того, що їм доведеться у промислових масштабах ці боєприпаси кудись постачати. Тому, ще раз скажу: боєприпаси і зброя нам постачаються, але у великій кількості, на превеликий жаль, думаю, принаймні поки що ми розраховувати на сотні таких систем і сотні тисяч ракет до них не можемо. І це стосується не тільки РСЗВ.
Велика кількість країн, які готові нам постачати, не мають великої кількості озброєння, особливо сучасного, яке вони можуть без втрати для власної національної безпеки нам передавати. Вони це роблять. Хтось активніше, хтось пасивніше. Треба віддати належне тим країнам, які це роблять активно, це Великобританія, США і Польща.
Попри всі несприятливі обставини, що виникли із загостренням довкола Тайваню, відбувається прогрес у стосунках з нашими партнерами щодо розширення видів озброєння, яке отримає Україна. Я точно не є найбільшим оптимістом, але маю обґрунтований оптимізм щодо цього питання. Бо ще місяць тому питання чи надавати нам бойову авіацію обговорювалося дуже теоретично, то сьогодні вже це вийшло у практичну площину. Ми зможемо отримати ці літаки. Питання в тому, це будуть F-15 чи F-16.
Так само просувається хоча і повільніше, питання щодо надання нам певних систем ППО і повернулися до питання отримання ракет ATACMS. Є надія, що від розмов ми перейдемо до конкретних постачань.
Ми лупаємо скалу цю щодня ціною величезних жертв, зусиль наших військових. І поступово ламаємо цю кригу недовіри, мовляв, ви втратите, не навчитеся працювати. Наскільки знаю дуже задоволені наші партнери ефективністю використання цих складних систем, йдеться про HIMARS, про французькі САУ Caesar. Низькі втрати цієї техніки, попри всі заяви росіян.
