Аби сестра віддала гроші кузен приставив пістолет до скроні шестимісячного племінника

Якось готуючи шашлики, Іван пожалкував на своє життя своєму приятелеві, а той не довго думаючи запропонував йому пограбувати сестру. На тому й зійшлися. Через скруту багато селян не один рік змушені трудитися на чужого дядька за кордоном. Держава в умовах безробіття на цю проблему часто закриває очі, мовляв, «баба з воза, кобилі легше». А ось у місцевих нероб, котрі чекають манни з небес, правильніше, пляшки горілки чужий заробіток викликає неабиякі заздрощі.
Не знайшов себе в селі Ганичі Тячівського району й 19-річний Іван, на землі хазяйнувати, як батьки не хотів, тож подався на заробітки. Молодість на норовливий характер не дозволяли йому складати копійчину до копійчини. А ось друзяк у нього було повно, особливо коли сідали за стіл, де лилася горілка.
В Івана була двоюрідна сестра Ганна, добра господиня, однак вона часто залишалася з трьома дітьми одна на господарстві. Її чоловік очолює тячівські бригади на будівництвах Санкт-Петербурга – заробляючи чималі гроші. Тож заздрощі та злоба довели молодика до того, що він своїх родичів став вважати за ворогів. Подумки називаючи їх «куркулями».
Якось готуючи шашлики, Іван пожалкував на своє життя своєму приятелеві, а той не довго думаючи запропонував йому пограбувати сестру. На тому й зійшлися.
Визначеного дня товариші зустрілися, хильнули для хоробрості, потім ще випили, а коли стемніло, пробралися на обійстя двоюрідної сестри Івана. До речі,  не забули молодики одягти рукавиці та пов’язки на обличчя, а головне – прихопили «Зоракі».
Погрожуючи пістолетом та кілька разів завдавши ударів жінці, вони пригрозили вбити її малолітню дитину, якщо молодиця не віддасть їм усі гроші. Тоді Ганні здалося, що голос що звертається до неї доволі знайомий, однак копирсатися в пам’яті за таких обставин не було коли. Без роздумів віддала нападникам 500 євро.
Коли зловмисники покинули помешкання, потерпіла зателефонувала своєму батькові, котрий жив неподалік.
Ганна розповіла чоловікам, що їй довелося пережити. Також поділилася своїми здогадами, про те що по голосу впізнала сина її тітки. Тобто її двоюрідного брата...
Чоловікам не хотілося вірити в таке. Однак вони все ж вирішили навідатися до Івана додому. Його мати була здивована такому візитові, родичка тільки плечима стенала: син і справді десь звечора тинявся, не чула коли прийшов додому, але тепер спить.
Вирішили поговорити з ним. Захмелілий Іван мало того, що не визнавав своєї вини, та ще й став погрожувати родичам і стверджував, що вони нічого не докажуть. А потім зібрався і подався геть...
Аби розібратися у ситуації потерпіла зателефонувала в міліцію і правоохоронці потрохи розплутали всю низку подій, що трапилися того вечора.
Коли ж докази вже були на руках у працівників Дубівського відділення міліції, то вони завітали до господи зловмисника. Його мати хотіла сховати нетямущого сина. Та врешті підозрюваного знайшли. Виявляється, він причаївся вдома в одній з кімнат.
Наразі горе-родич зізнався в скоєному і видав свого спільника. Усі деталі цієї справи з’ясовує слідчий Тячівського райвідділу міліції Олександр Корнута. А перспективи у сільських розбійників геть невеселі: санкція ст. 187 ч. 3 (розбійний напад) Кримінального кодексу України, що їм інкримінується, передбачає позбавлення волі на строк від семи до 12 років.