24 октября 2022 г. в 14:00
Жінка лежала під килимами у руїнах і не могла дотягнутися до їжі.
Один зі звільнених захисників Маріуполя, боєць "Азову" із позивним "Фрост" показав відеокадри, сповнені невимовного жаху та болю, під час захисту міста від російських окупантів. Військовий розповів одну з історій надання допомоги місцевій літній жінці, квартиру якої розбомбили росіяни і пенсіонерка опинилися сама в забарикадованій кімнаті, де вона навіть не мала змоги дотягнутися до їжі, оскільки у неї віднялись ноги.
Трагічною історією "Фрост" поділився у своєму Instagram.
"Якось раз ми забігли до розбомбленої п'ятиповерхівки, в якій вже не жили. На першому поверсі, ми побачили вибиті двері до квартири, вирішили увійти у пошуках їжі та нового обзору. В квартирі була завалена і забарикадована спальня, ми цю барикаду розібрали, а в кімнаті знайшли бабусю, яка не ходила і була укрита килимами та якимись куртками", - пише у пості захисник Маріуполя.
За його словами, на вулиці вже було 5 градусів морозу, постійний вітер, але у кімнаті уже не було вікон. Бабуся розповіла військовим, що коли почались обстріли у неї відняло ноги, а в її квартиру влучив снаряд і там почалась пожежа. Тоді сусіди перенесли літню жінку до квартири, де її знайшли захисники, а самі поїхали.
"Поки "Вєт" годував бабулю якоюсь банкою "нутели", яку ми знайшли на місці і до якої вона навіть не могла дотягнутися, я пробігся ще по поверхам в пошуках їжі та води для неї. Воду знайшли, але окрім солодощів нічого не попалось. Залишили все поруч з нею, щоб вона могла дотягнутися, укрили її нормальними ковдрами. Килимами наскільки це було можливо, завішали вікна, щоб не було протягу", - додає "Фрост".
Після цього він пішов до сусіднього будинку і розповів місцевим за бабусю, щоб за нею приглянули.
"Наступного дня ми проривались на Азовсталь, тому подальша її доля мені невідома", - підсумував він.
У коментарях до публікації користувачі нестримно дякують військовим України, відзначаючи їхню людяність та героїзм:
"Серце навпіл. Немає слів, хіба заслужила вона на такий кінець життя. Вам, хлопці, уклін і шана";
"Мій Маріуполь. Моя бабуся народилася в війну і померла у війну. Снаряд потрапив у будинок, вона лежача, холод, голод. Через декілька днів вивезли у "днр" , там вона і померла .... Ненавиджу, ніхто вас (росіян. - Ред.) не кликав";
"Мабуть, не вистачить слів, щоб описати Вам нашу вдячність. Ви Герої з великим і чуйним серцем. Скоріше одужуйте";
"Історії, які варті бути надруковані у книзі про людей з великим серцем";
"Людяність! Ось що кардинально відрізняє українців від руських свиней!";
"Це навіть читати неможливо без сліз";
"Серце розривається".
