Основний підсумок року: у нас зник генетичний страх перед Росією

Що ж основного винесли ми з року «синього коня»? На основі цих фактів кожен уже сам зможе скласти прогноз на майбутнє.

Події минулого року підтвердили біблійну мудрість про Мойсея та необхідних 40 років для виходу з рабства. І якщо з Мойсеями у нас тугувато, то не сорок, а лише 24 роки виявилося достатньо, щоб виросло нове покоління. Воно не ностальгує за СРСР а готове сміливо вирішувати своє майбутнє, навіть не рахуючись з жертвами. Адже рушійною силою Революції Гідності та героями Небесної Сотні виявилися, в основному, молоді люди, які безапеляційно взяли лідерство у боротьбі у свої руки. Це та молодь, яка не злякалася «Беркута» та снайперів, а зуміла кардинально змінити ситуацію в державі. Згадаймо, як незграбно пленталися за подіями на Майдані політичні лідери тодішньої опозиції.

У нас зник генетичний страх – страх перед Росією. Пам’ятаєте, як весною кожного ранку всі з острахом включали телевізор – чи не напав Путін. Тоді здавалося, що буквально за декілька днів Росія зможе захопити нашу державу повністю. Проте, попри всі невдачі та драматичні сторінки і втрати, виявилося, що росіяни такі ж смертні, а їх хвалений спецназ може бути добряче побитий, як це сталося в аеропорту Донецька.

З’ясувалося, що ми все-таки є єдиною нацією, не зважаючи на мовні, історичні та релігійні відмінності. І як тільки з’явився зовнішній ворог нація моментально консолідувалася. Небачений патріотизм охопив всі верстви. Хто б припустив, що Гімн України стане найпопулярнішим хітом року, а військовий – найшановнішою людиною.

З нічого виникло громадянське суспільство, яке найбільш виразно проявилося у волонтерському русі і його потужній діяльності у різних містах України від Львова та Тернополя до Одеси та Дніпропетровська.

Події на Донбасі виявилися прекрасним щепленням від сепаратизму та любові до Росії. Недаремно за останнім опитуванням громадської думки (КМІС, грудень 2014 року) 88,3% населення не підтримують приєднання їх області до Росії і лише 3,1% заражені вірусом сепаратизму. І це з врахуванням визволених районів Донбасу. Подивившись на прикладі Донбасу, що приносить з собою Росія, ніхто, зрозуміло, не хоче бачити танків і «Градів» у себе під вікнами і постійно жити в підвалі. Виявилося що нема леліяного Путіним «Юго-востока», бо на Півдні противників приєднання до Росії – 93,3%, а на Сході – 81,5%.

Нарешті вперше за 23 роки активно запрацювала наша дипломатія. Адже підписаний Договір з ЄС та комплекс західних санкцій болюче тиснуть на Росію, руйнуючи її економіку. Призначення ж Маккейна головою сенатського комітету США з питань Збройних Сил гарантує нам посилену підтримку США і вже викликало «кислу» реакцію Москви.

Нарешті, ми вперше серйозно і достатньо успішно підійшли до ліквідації «газового» зашморгу від Росії.

І, найголовніше, у нас остаточно зник комплекс молодшого брата, Ми усвідомили себе морально вищими від росіян. Вірш киянки Анастасії Дмитрук який «порвав» Інтернет під час Майдану найяскравіше це демонструє:

Никогда мы не будем братьями
Ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
Нам не стать с вами даже сводными

Це основна гарантія остаточного успіху у боротьбі за Незалежність. Переяславська Рада завершується відновленням козацького статус-кво.

Звичайно, що залишається багато проблем, основною з яких є довіра між владою і суспільством. Бо, хоча відбулося перезавантаження центральної влади, особливого респекту до неї нема. Адже ключовим подразником залишається цинічна бездіяльність наших правоохоронців у розслідуванні побиття студентів та загибелі Небесної сотні. Недаремно 46% українців вважає, що влада свідомо гальмує цей процес.

Проблемою є й невміння значної частини суспільства відрізнити достойних людей від відвертих популістів. Занадто багато українців ще хочуть повірити в диво, в те, що хтось прийде і все зробить. Тому і пообирали «обіцяльників». В результаті чуємо заклики робити реформи і в той же час і бачимо відверто лобістські позиції окремих «діячів». Як результат, виявилося, що хоча формально коаліція нараховує понад 300 голосів, в дійсності вона налічує заледве 233 – рівно стільки скільки проголосувало за бюджет-2015. Очевидно, що решта занадто сильно залежать від своїх спонсорів-олігархів, проти яких вони наче воюють.

Серйозним тестом на «вошивість» буде скасування недоторканості та реформування виборчої системи.

Не зникли «договорняки», хабарі і відчуття безкарності, адже боротьба з корупцією залишається поки що лише на папері, а «Ваша нечисть» іменем України і далі править бал.

Серйозним викликом буде здатність справитися зі спробами внутрішньої дестабілізації, які здійснюватиме Росія, граючи на труднощах під час реформ.

Буде і багато інших проблем, основна з яких - наявність політичної волі до послідовного здійснення політичних і економічних змін.

Проте, поза сумнівом, шлях назад уже відрізаний. Забагато мільйонів доль захопив вітер змін, забагато крові пролито і забагато життів принесено в жертву. І якщо влада не буде робити необхідних кроків то гратися з нею вже ніхто не буде, а «смітникова» люстрація видаватиметься нагородою.

Видається, що на відміну від попередників влада усвідомлює загрози для себе і цей фактор вселяє оптимізм.

Недарма ж основним гаслом на всіх рівнях стало: «Слава Україні»!