11 августа 2022 г. в 03:00
Миколаїв напередодні знову був під вогнем – ранок почався з обстрілу «Смерчем», у місті спрацьовувала протиповітряна оборона.
Тривожні сирени в Миколаївській області лунають по кілька разів на день. Бійці на лінії оборони, яка проходить за десятки кілометрів від Миколаєва, кажуть, часто самому місту дістається навіть більше, ніж передньому краю, розповідають вони ТСН.
Тут все відбувається дуже швидко. Ніхто надовго не затримується на одному місці, не скупчуються гуртом. Але роблять виключення, аби послухати капелана. Лікар Сергій переконує, в цих місцях і з цими обстрілами дуже складно лишатися атеїстом. «Духовне підґрунтя має бути міцним. Я до нього звертаюсь», - каже боєць.
Ближче до передової села зруйновані фактично вщент, до повномасштабного вторгнення тут жили понад тисячу людей, а залишилося 23 людини.
«Буває ми їм добре насипаєм, буває і вони нам насипають, ми відповідаємо гідно», - каже боєць Євген, який показує, що немає в селі жодної цілої хати.
На сусідніх позиціях починається обстріл, чути понад 20 вибухів. «Тут усюди поля, тут трошки важче: трошки важче техніці, трошки важче артилерії, але їм теж важко, ми призвичаєні до своєї території», - розповідають військові.
Боєць Віталій каже, ворог дуже набрид, геть не економить боєприпаси. «В них хаотично виходить, в різні боки багато, може, колись в них закінчаться ці боєприпаси. Але думаю, все буде добре», - переконує він.
Сергій за обстрілами спостерігає , говорить із журналістами і весь час сміється, бо й розповідає про тих, кого любить. "В мене два сина, теж воюють - Саша і Денис - один в Харкові, а другого направил десь в друге місце", - каже чоловік.
Каже, звісно дружині важко, кому б не було важко, коли троє найрідніших чоловіків на війні. Але ж вдома на нього чекає онучка, Євочка, є заради кого воювати.