28 апреля 2014 г. в 17:44
Тімоті Снайдер у статті "Пропагандистська війна Росії загрожує українським євреям" пише: "Насильство є засобом відволікти від простих фактів, а пропаганда перетворює насильство на абстракцію, людей – на символи, і особливо зараз, коли російське втручання в Україну стає дедалі більш масштабним і становить дедалі більшу загрозу".
Як нагадує історик, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров пригрозив, що Росія відповість, якщо існуватиме загроза російським громадянам в Україні.
Ця заява змусила Снайдера замислитися над питанням, ким саме є ці громадяни.
Снайдер розмірковує: "В Україні є люди, які ідентифікують себе як росіяни – близько однієї сьомої частини населення, але вони не більші громадяни Росії, ніж мешканці Квебеку – громадяни Франції. Подвійне громадянство в Україні заборонено. Тому відповідь на питання така: російськими громадянами в Україні є військові, які вже там перебувають. Якщо продовжити логічний ряд, то можна сказати, що Лавров нарешті визнав, що військові без опізнавальних знаків – "зелені чоловічки" – є російськими солдатами".
В інформаційній війні, продовжує Снайдер, ніхто не страждає так, як євреї. Від самого початку революції вони були об'єктом російської пропаганди: "Нам говорили, що чинний український уряд складається з антисемітів, фашистів і нацистів. Лунали заклики до російського втручання, щоб врятувати українських євреїв".
Саме таку версію подій, йдеться далі у статті, представляли Заходу, і вона навіть була успішною, однак вона повністю провалилася у самій Україні.
Однією з багатьох помилок Путіна Снайдер називає його припущення, що євреї України ідентифікуватимуть себе з Росією.
"Українські євреї, зокрема, з великих спільнот Києва та Дніпропетровська, дали мені зрозуміти, що не мають жодного бажання отримати захист з боку Росії", - пише історик.
На його думку, за 25 років української незалежності євреї сформували власну ідентичність. Вони підтримали Майдан і чинили опір спробі режиму Януковича встановити диктатуру. Євреєм був один із вбитих снайпером у лютому київських протестувальників.
Сьогодні, йдеться у статті, євреї є присутніми у суспільному житті України: "Один з них – віце-прем'єр, другий – губернатор Дніпропетровської області Ігор Коломойський. Він повернувся із Швейцарії, взяв відповідальність за область, називає Путіна "маленьким на зріст шизофреніком" і пропонує винагороду за захоплених "зелених чоловічків".
Снайдер зазначає, що, до прикладу, Михайло Добкін "є, напевно, одним з найбільш помітних проросійських політиків України, він - єврей, і як і Коломойський, і є активним і сильним політиком, але у жодному разі не жертвою і не символом". Це, на думку автора, є навіть більш важливим, ніж те, що євреї підтримали українську революцію.
Коли відбуватимуться вибори, продовжує Снайдер, українські євреї навряд чи голосуватимуть за єврейського кандидата. Відданість великої кількості українських євреїв ідеї незалежності України – справа громадянської, а не етнічної, ідентифікації.
"Зведення євреїв до їхньої етнічної приналежності – це перший крок до перетворення їх на колективний символ у пропагандистській історії, у ситуації, коли ті, хто вдається до більшого насильства, розповідають свою версію першими", - стверджує Снайдер.
"Євреї в Україні щодня спростовують стереотип про те, що єврейські меншини у Східній Європі є лише потенційним матеріалом для новин, майбутніми жертвами якоїсь великої сили", - переконаний історик.
Однак євреї можуть бути жертвами, і якщо російське втручання продовжиться, то вони ними і стануть, як і цигани та кримські татари, які разом з українцями та усіма іншими вже страждають там, де російські сили контролюють українську територію.
Листівка, у якій від євреїв на контрольованій окупованій російськими військами території вимагали зареєструватися, цілком природно спричинила побоювання, хоча її назвали провокацією. У статті йдеться, що історія Голокосту демонструє, що небагато речей є більш небезпечними для євреїв, ніж руйнування держустанов і правопорядку, що і є метою і наслідком політики Росії. Безпосереднім наслідком російського вручання став бандитизм, і євреї у Донецьку та Луганську не можуть розраховувати на правопорядок.
Снайдер резюмує: "Втручання в Україну відволікло нас від багатьох важливих речей. Однією з них є реальність революції, якій вдалося повалити владу клептократа. Іншою важливою річчю є крах російської зовнішньої політики, яка посиленням тиску на попередній український режим отримала протилежний від бажаного результат: плюралізм і вибори".
"Однак, перш за все, ми не помітили, як досвід революції і контрреволюції дозволив людям переосмислити свою ідентичність. Євреї в Україні стали українськими євреями", - наголошує історик Тімоті Снайдер.
По материалам: ipress
