3 ноября 2018 г. в 23:22
В Свердловській області в росії тривають масштабні військові навчання під назвою "Нєрушимоє братство-2018". Це навчання з так званими "Миротворчими силами Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ)".
Свого часу на пострадянському просторі була створена така організація з деяких колишніх республік СРСР. Керує в цій організації, звичайно, росія, а решту країн - дружні їй соратники-сателіти.
Мета створення цієї організації досить прозаїчна - за красивими словами гасел про "колективну безпеку" росія отримала право (хоча могла й без нього) легально під виглядом "миротворців" вводити своїх військових у будь-яку країну учасницю ОДБК. Як приклад - російські "миротворці" в Придністров'ї, на Кавказі (Південна Осетія і Абхазія), а також в Таджикістані.
Зараз росія прагне легалізувати вплив і присутність в інших точках, куди влізла "брудними ногами їхтамнєтів", зокрема на український Донбас. Але безпосередньо відрядити своїх військових до складу майбутньої місії ООН вона не зможе, бо Україна виступила проти того, щоб країна-агресор долучалась до миротворчої місії. Тоді росія почала діяти іншим методом - через своїх союзників-маріонеток.
У врегулюванні російсько -українського конфлікту з боку США бере участь спеціальний представник Державного департаменту Сполучених Штатів з питань України Курт Волкер. Його інтерв’ю російському "Ехо Москви", яке відбулось незадовго до вересневої Генасамблеї ООН, дає певні натяки на те, які питання фактично вже вирішені і підтримані в США та серед партнерів по врегулюванню конфлікту.
Волкер озвучив шістку країн, які висловили бажання направити військові контингенти в Україну. Це Австрія, Швеція, Фінляндія, Туреччина, Сербія та Білорусь. Під час переговорного процесу Україна категорично виступала проти участі росії, а та, в свою чергу, була проти наявності в числі країн-учасників місії представників блоку НАТО. Натомість Україна з партнерами наполягала ще й на відсутності в складі миротворців представників держав ОДБК. Але як бачимо, є і Туреччина (НАТО) і Білорусь (ОДБК).
Те, що Білорусь майже не має миротворчого досвіду проведення і участі в міжнародних миротворчих операціях, для росії не великий недолік. І білорусів, і решту членів ОДБК та своїх союзників росіяни терміново прагнуть навчити власної "миротворчості". Зокрема в середині серпня на полігоні в Ленінградській області майже 200 сербських військових навчались діяти в умовах проведення миротворчих операцій.
Наступний крок - ще більш масштабні навчання потенційних "миротворців" - "Нєрушимоє братство 2018". У цих маневрах беруть участь майже 1300 військових з шести країн. Крім росіян і білорусів там задіяні вірмени, казахи, представники Киргизстануу та Таджикістану.
Організатори навчань, розробляючи "легенду", відверто натякають на те, що відпрацьовуватимуться питання в умовах і на території, подібних до українського Донбасу.
Розповідаючи про "Нєрушимоє братство-2018" російські ЗМІ не приховують, що це як тренування для введення миротворців в Україну: "Войска ОДКБ нацелились на Кавказ и Донбасс", "Замысел стартовавших во вторник военных учений ОДКБ “Нерушимое братство – 2018” предполагает отработку задач на территории государства, не являющегося членом коллективной обороны", "Сейчас, кроме Афганистана, в регионе нет таких стран, в которых могут быть массовые беспорядки и где требуются операции по примирению. Однако в зоне ответственности ОДКБ на постсоветском пространстве таких зон немало – это и нагорнокарабахский конфликт, и юго-восток Украины, и Приднестровье".Не виключено, що крім білорусів інші учасники навчань також висловлять активне зацікавлення в тому, щоб увійти до складу місії ООН в Україні. Чисельність миротворців уже попередньо обговорена - приблизно 20 тисяч військових. Таку кількість необхідно ще знайти, тому, звичайно, росія наполягатиме під час переговорного процесу на розширенні кількості представників ОДБК.
Далі ситуацію можна спрогнозувати таким чином. Припустимо, що процес введення миротворців піде навіть по "українському" сценарію, але за участі Білорусі і Сербії. Контингенти тоді будуть вводитись на всю територію ОРДЛО. З досвіду різних миротворчих місій: ця територія буде поділена на зони й сектори відповідальності національних контингентів.
Навіть не сумніваюсь, що Москва під час перемовин і консультацій пропонуватиме, щоб під контроль білорусам чи сербам передали значну частину території (бо це, скоріш за все, будуть великі контингенти). Тобто, росія фактично цілком легально отримає під контроль певну частину Донбасу. Ще частину (теж фактично під свій контроль) отримають контингенти країн, назвемо їх "дружніми росії".
Отже виходить, що реальний вплив на процеси відновлення державності на цих територіях Україна навряд чи отримає. А при такому форматі місії, коли фактично росія і її "друзі" матимуть свої "сектори і зони", вона звичайно ж "скорегує" політичні напрямки.
Як підсумок, можливо, що інші сектори матимуть під контролем нейтральні чи "проукраїнські" держави (наприклад Швеція, Автрія і Фінляндія та інші, які теж долучаться до миротворчих сил). На цих територіях можна буде відносно прийнятно провести вибори, і ці території набагато швидше інтегруються в Україну. Але на інших територіях вплив Москви значно посилиться і процес затягнеться на роки.
Думаю, ці варіанти прорахували кремлівські фахівці в сфері геополітики. В Москві чудово розуміють, що увесь раніше захоплений Донбас їм вже не втримати, але вплив на деяких територіях вона зберігатиме ще довго і цілком легально (періодично "роздмухуючи" там конфлікт і маючи аргументи, утримувати там союзні війська). Таким чином, росія планує довго тримати напругу в Україні та усій Європі, відвертаючи увагу від анексованого Криму.
Спікер Генштабу ЗСУ Влад Волошин
