25 марта 2014 г. в 22:33
Багатонаціональний та толерантний Крим змінився: відтепер на незгідних з позицією місцевої влади тут чекає шалених тиск та цілком реальні погрози. Хто з кримчан опинився у зоні ризику?
У Сімферополі на вулицях майже не жартують. Біблійне «хто не з нами – той проти нас» тут набуло практичного значення. Люди, які проти російської інтервенції, про це вголос воліють не говорити. Журналісти кримськотатарського каналу ATR зазнають регулярних нападів.
Дух свободи вивітрився швидко. Нова влада чітко дала зрозуміти, що тепер у неї інші пріоритети. Після окупації ніхто свободою слова особливо не переймається, якщо ця свобода не з російським триколором. У цього порядку є свої правила. Все, що хоч трохи нагадує українське – повинно забратися геть. Кримчани, які підтримували місцевий Євромайдан, перші отримали погрози. Життя дорожче, ніж берег кримський, тому мусили втікати. У Анастасії на все про все була одна ніч. Схопила документи та дві валізи з найнеобхіднішим. Тепер обживається у Львові.
— Почали надходити погрози, якісь постійні провокації, за домом слідкували, знімали на мобільний. Це змусило брати гроші і їхати, — розповідає Анастасія журналістам уже у місті Лева.
Тиха евакуація триває і сьогодні. Люди переїжджають до Одеси, Києва, Херсона, Львова. Їдуть всі, кого проймає мороз від теплих російських обіймів. Кримські татари, українці і навіть росіяни. Незгодних за доносами звільняють з роботи. Ті, хто не хоче брати російського громадянства – записують у вороги.
Василь Овчарук в Сімферополі живе з 73 року, зараз офіційний зрадник. Пану Володимиру, як активному учаснику євромайданів, і лідеру українських націоналістів Криму регулярно погрожують. Будинок, в якому мешкає, кілька разів обклеювали листівками з натяками, що йому тут життя не буде: інакше, як «зрадником Криму», його невідомі агітатори не називають.
— Я остерігаюсь. Коли йду кудись, розумію, що мене в любий момент можуть забрати невідомі і може закінчитись невідомо чи, — описує своє життя чоловік.
Ще один фактор тиску на неугодних – бізнес. Тим, хто хоче працювати з українськими постачальниками, відкрито погрожують. Отримати товари з Росії поки складно. Місцевий малий бізнес потроху вмирає.
— У нас була жорстка окупація донецьких, — говорить прямо кримський підприємець Володимир Кунцов. — Коли ми з-під неї вийшли, ми поздоровляли одне одного, якісь надії були. А зараз надій немає жодних, тому що йде нова окупація.
Українцям, яким їхати нікуди, чи не хочуть кидати насиджені місця й досі ніхто не дав чіткої відповіді або якихось гарантій — хто захистить їхні інтереси. Заяви української влади сюди не долітають. Телебачення тільки російське, газети проросійські, чутки – родом з ФСБ. Все, що залишається кримським українцям — погрози та дезінформація.
Для отримання гарантій потрібні переговори. Поки активна фаза інтервенції не завершилася – дипломати обмінюються лише нотами та спілкуються через посередників. Мир у Крим колись прийде, але це буде інший Крим. Де від багатонаціонального розмаїття залишаться дрібні клаптики.
По материалам: ictv
