Вчора сиділи за партами, а сьогодні кидаються з кулаками на міліонерів

На жаль, у повсякденному житті трапляються випадки, коли пересічні громадяни виявляють неповагу або й відверту агресію до людей у міліцейській формі.

 

І тим більше прикро, що конфліктувати з правоохоронцями у більшості ситуацій насмілюється саме молодь. Хто винен у такій деформації свідомості юних українців? − питання риторичне.

Може, батьки, які так і не змогли утовкмачити своїм чадам, що міліціонер − державна людина, законним вимогам якої слід підкорятись беззаперечно. А може, і засоби масової інформації, які далеко не в кращому світлі показують вітчизняне правоохоронне відомство.

Поки що до людей, які кожного дня ризикують життям у боротьбі зі злочинністю, ставляться, м’яко кажучи, зневажливо. От і у Львові не так давно стався інцидент, коли група юних правопорушників на зауваження воїнів ВВ, які несли службу на патрульному маршруті, не просто відповіла лайкою − компанія хуліганів накинулися на військових правоохоронців з кулаками, так що старшому наряду, аби захистити себе та своїх підлеглих, довелося стріляти…

Прапорщик Денис Гончаров родом із Криму, однак останні сім років живе у Львові. 2004-го юнака призвали на строкову до лав військ правопорядку, яку йому випало проходити тричі орденоносному Римникському полку. З перших днів новоспечений солдат ВВ закохався у місто Лева та фах військового правоохоронця, тож коли настав час звільнятися в запас, вирішив залишитися в частині на службу за контрактом.

Щоправда, з дитинства Денис Гончаров мріяв бути десантником, тож попросився туди, де найтяжче − до батальйону спецназу, що входив до складу полку. Згодом, коли батальйон переформовували в розвідувальну роту спеціального призначення, уже прапорщика Гончарова призначили на посаду інструктора-снайпера, яку він обіймає й донині.

 

Про свій життєвий вибір Денис ніколи не шкодував: постійні виїзди на полігон, напружена патрульна служба, відрядження для виконання всіляких завдань у різні куточки країни − подобалось усе. Та й що, зрештою, може бути кращим за покликання оберігати спокій звичайних людей?

Із добрим настроєм на службу прапорщик Гончаров вийшов на патрульний маршрут разом зі старшим солдатом Ярославом Войтенком та солдатом Сергієм Рибою і тієї злощасної суботи. На вулицях було доволі людно, тому на веселу юрбу біля одного з будинків воїни-правоохоронці звернули увагу не одразу.

 

Лише підійшовши ближче, Денис Гончаров розгледів, що молодь гуртом розпиває горілку. Старший наряду зробив правопорушникам зауваження, проте молоді люди і не думали розходитись. Більше того, якийсь хлопчина, вочевидь, почуваючись героєм серед таких як він підігрітих оковитою молодиків, вигукнув: «Ми пили і будемо пити! І вам, ментам, підкорятися не збираємося!».

Прапорщик Денис Гончаров запропонував юнаку пройти до райвідділу міліції. Той ніби погодився, але за кілька секунд почалося щось жахливе. Несамовитий крик хлопця «Мене забирають у відділ!» став своєрідним бойовим кличем для захмелілих учасників вуличної пиятики. Умить молоді люди кинулися до Дениса Гончарова.

 

Один із натовпу щосили вдарив його ногою в руку, якою той тримав знахабнілого молодика. Вивільнившись, затриманий рвонув навтьоки, але відважний начальник військового наряду не розгубився – через сотню метрів повалив утікача на землю й одягнув на нього наручники.

На поміч прапорщику підоспіли патрульні старший солдат Войтенко та солдат Риба. Підвівши зловмисника, вони відвели його вбік, аби дочекатися прибуття викликаного на місце події патрульного автомобіля. Прапорщик Гончаров залишився трохи позаду, аж раптом з-за спини на нього накинулися озвірілі молодики.

 

Кілька секунд нападники завдавали прапорщику ВВ удари в живіт голову, розірвали на ньому формену куртку, відірвали погон. Вирвавшись від зловмисників, Денис Гончаров прийняв єдине вірне у цій ситуації рішення − вихопив з кобури пістолет, споряджений кулями травматичної дії і зробив попереджувальний постріл угору.

Зрозумівши, що військовослужбовець ВВ озброєний, хулігани вмить розбіглися хто куди. За хвилину прибув патрульний УАЗ. Військовослужбовці вже вели затриманого до машини, але несподівано воїнів ВВ знову обступили його друзі. Серед хуліганів, які відчайдушно лаяли людей у формі та вимагали звільнення товариша, була навіть дівчина – сп’яніла юна львів’янка несамовито верещала, погрожуючи військовим правоохоронцям своїм впливовим родичем у столиці.

 

Проте цього разу для правопорушників їхня п’яна витівка мала логічне завершення − п’ятьох найактивніших бузувірів військовослужбовці ВВ доставили до найближчого РВВС, де проти них було порушено кримінальну справу за статтею 345 Кримінального кодексу України «Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу».

Що ж до воїнів ВВ, то всі, окрім прапорщика Гончарова, відбулися в сутичці легкими подряпинами та синцями. Денис же опинився на лікарняному ліжку зі струсом головного мозку та забоєм грудної клітини. На щастя, нині він уже видужує і скоро стане до строю. Звісно, той випадок залишив у душі Дениса глибокий гіркий слід − військовослужбовцю ВВ важко зрозуміти, звідки у вчорашніх школярів (а нападникам було по 18 – 19 років) стільки ненависті до правоохоронців.

 

Проте ставлення до служби він не змінив − як і раніше, глибоко переконаний, що в його місті, та й по всій країні, тисячі громадян дійсно цінують небезпечну та, ніде правди діти, невдячну роботу людей у міліцейській формі. «Рани − дрібниці, заживуть, − усміхається Денис Гончаров. − Головне те, що того вечора я та мої товариші зробили свою справу − страшно подумати, що було б, якби жертвою тієї п’яної юрби став звичайний беззахисний перехожий!».

Ольга Долженко

Спеціально для Kriminal.TV