31 марта 2023 г. в 09:00
5 березня Бородянка вже була повністю окупована російським військам
Рівно рік тому російська армія дістала по зубах настільки сильно, що змушена була відступити з частини територій, окупованих у перші дні великої війни. Визволення Київщини стало можливим завдяки героїчним діям Сил оборони України і стійкості невеликих містечок, які взяли на себе ворожий удар. Але оборонялися настільки затято, що зупинили похід росіян на столицю. Ірпінь, Буча, Гостомель, Бородянка, Мощун – назви цих населених пунктів водночас стали відомими цілому світові.
Саме про них наш новий серіал "Нескорена Брама". Розпочинаємо його репортажем із Бородянки, яка стала одним із населених пунктів, де впродовж двох тижнів намагалися зупинити росіян на шляху до Києва, щоби не здійснився план кремля: взяти столицю за 3 дні. росії це не вдалося, проте окупанти нищили всіх і все на своєму шляху.
У селище Бородянка російські війська ввійшли 26 лютого. Цей населений пункт опинився на головному шляху окупантів до столиці. Тут не було жодних військових об'єктів, але місцева територіальна оборона та звичайні люди намагалися дати відсіч ворогу. За це росіяни знищили частину інфраструктури обстрілами та бомбардуваннями, а сотні мирних жителів поплатилися життям.
"Як подивишся, як вони колоною йдуть ось тут от по центральній вулиці, ці всі гусеничники. Він іде і гравій з під асфальту, з-під гусениці вилітає. Знак стоїть на дорозі, значить, треба повалять, забори", – пригадує житель Бородянки Георгій Вакуленко.
Так згадує окупацію 73-річний Георгій. Йому вдалося пережити страшний місяць. 5 березня Бородянка вже була повністю окупована російським військам. Проте люди навіть тоді намагалися евакуюватися чи то самотужки, чи зеленими коридорами. Та сотням людей так і не вдалося врятуватися від росіян. Вони гинули від снайперських куль, артилерійських обстрілів та ударів з неба. 65-річна Ольга залишалася в Бородянці весь період окупації.
"Я одна була в домі на 60 квартир, ну з ними росіянами, снайпери в мене по боках були, і я просила росіян, щоб вони хоч щось десь щось, бо ми бурульки смоктали, їсти не було що, то вони там дозволили дві цегли поставити", – розповіла жителька Бородянки Ольга Кулішова.
Те, що довелося побачити на власні очі, жінка досі не може збагнути.
"Всюди трупи, собаки порозтаскували. Там лежали батько з сином, виходиш – рука, нога, збереш в кучу. Так пережила. Від А до Я, все на очах, отак усе побачити, усі ці біди, воно залишиться, звичайно", – додала Ольга Кулішова.
Одними з перших жертв стали мешканці житлового будинку, у який влучив ворожий снаряд 26 лютого. Троє людей загинули. За даними поліції, під завалами після деокупації виявили 41 тіло, понад 300 були поховані на території селища: це поодинокі могили чи спільні поховання. Біля місцевої лікарні поховали 6 тіл. В одній із могил була 14-річна школярка Катерина. Дівчину вбили у перші дні вторгнення.
"Батько з Гостомеля їхав сюди у Бородянку. На другий день війни. У них потрапила міна чи снаряд, ось там на кільці. Батька поранило і маму теж. А їй осколок потрапив у легеню. І тут хірург ще був. Він робив операцію, але вона померла", – наголосив житель Бородянки Сергій.
До сьогодні поліція Київщини знаходить тіла. Точна кількість загиблих досі залишається невідомою.
"Тут можна і треба казати про геноцид українського народу. Адже потреби вбивати таку кількість цивільного населення в армії не було", – пояснив керівник поліції Київщини Андрій Нєбитов.
Розповіді та кадри з Бородянки шокували весь світ. Водночас були історії, які дивували та надихали, як українців, так і іноземців. Наприклад, уже відома шафка з півником. Цю славнозвісну світлину зробила фотографиня "Суспільнього" Єлизавета Серватинська і виставила в мережу. Реакція не забарилась. Полюбився півник не лише українцям. Копію сувеніра художниця з Харкова Валерія Полянскова подарувала тодішньому прем'єр-міністру Великої Британії Борису Джонсону.
Стала кумиром багатьох і кішка Глорія, якій вдалося вижити у поруйнованому будинку. Там на восьмому поверсі вона пробула понад 2 місяці. Потім волонтери із "ЗооПатруля" та рятувальники визволили Глорію. Кішку впізнала господарка Анастасія. Тепер вони знову разом.
Тим часом жителі Бородянки досі оговтуються від війни. Більшість будівель, зруйнованих московитами, стоять понівечені. Про окупацію російськими військами в центрі селища нагадує прострелений пам'ятник Тарасу Шевченку. Однак тепер поряд із ним ринок, а не росіяни зі зброєю.
"Опалення немає, ну нічого, порівняно з тим, що ми пережили, що бурульки смоктали, то це вже хоч якось", – каже жителька Бородянки Ольга Кулішова.
Жителі селища мріють якнайшвидше побачити свою Бородянку відбудованою та з розвиненою інфраструктурою.
"Магазинів таких там, супермаркетів, немає, людям теж тут роботи немає і грошей немає", – підсумувала жителька Бородянки Віта Роминська.
Наприкінці лютого Київська обласна військова адміністрація разом з архітектурною компанією оприлюднила відео, який вигляд може мати відновлена Бородянка. Проте чітких термінів, коли це відбудеться, ніхто не називає. До того ж на все потрібні мільярди.
