1 июня 2020 г. в 07:20
Юристка-кримінологиня впевнена, що затримані не вперше катували жертв, адже робили все "професійно".
Надягали протигаз, били, ґвалтували, тягали по кабінетах і стріляли над головою і все це у відділку поліції з молодою жінкою, яку викликали як свідка. Про методи, якими в Кагарлицькому райвідділі користуються, схоже, вже давно, країна дізналась тільки тому, що жертва не побоялась розказати. І медики, які їй допомагали, не побоялись піти проти всесильних в районі копів. Але де були їхні колеги і чому садистів не помічали так довго, дізнавався ТСН.Тиждень.
Все почалось з продуктового магазинчика. В суботу вранці його власники побачили, що їх обікрали. Бо в даху була величезна діра. Про крадіжку повідомили у поліцію. Найближче відділення – у Кагарлику. Від села до міста – приблизно 25 кілометрів.
Крадіжка в продуктовому магазинчику в селі – справа банальна. Зазвичай, місцеві поліцейські майже відразу мають список тих, хто потенційно міг це зробити. Тут усі про всіх знають. Але річ у тім, що небезпека призначити винного, замість того, щоби знайти справжнього, від цього тільки зростає. І причин, чому так, можна назвати безліч - від лінощів конкретного копа до перевантаженості поліції загалом. Але є одна загальна причина: в Україні досі не змогли знищити головну радянську схему - вибити зізнання силою.
"Я чую історії про насильства в поліції ледь не щотижня. І, ви знаєте, немає регіональних особливостей – цим, нажаль, заражена вся Україна. Буквально три дні тому я стикалася на Дніпропетровщині - чоловіка звинувачують у вбивстві, він це не вчиняв, і теж змушували зізнатися через тортури і допити", - розповідає юристка-кримінологиня Анна Маляр.
Тієї ж суботи в Кагарлицькому відділенні поліції допитували підозрюваного – йому надягали протигаз, били гумовим кийком, нанесли тілесні ушкодження, у нього перелам ребер та носа, кажуть у ДБР.
Зізнався чоловік чи ні - наразі невідомо. Але відомо, що поліцейським терміново знадобився свідок у цій справі. Ним стала 26-річна дівчина, жителька цього ж села. Наслідки її виклику тепер знає вся Україна.
Привіз її в Кагарлицький відділок Михайло – місцевий автомеханік. До нього не раз зверталися по ремонт кагарлицькі копи, зокрема і "дядя Коля"– він же керівник кримінального сектору Кагарлицької поліції Микола Кузів. Їхати за 25 кілометрів із Кагарлика в село Стави, а потім назад "дяді Колі" не хотілося. Тож він подзвонив знайомому Михайлу і попросив його доправити його сусідку у відділок.
"Попросив мене товариш - я йому машину допомагав робити. Подзвонив мені, давай, поїхати просто дізнатися з приводу пограбування магазину. Попросив під'їхати. Я взяв документи, під'їхав до відділку. Я запитав - поїдемо? Ми посиділи ще хвилин 15, поговорили, вона перевдяглася, взяла документи", - розповідає сусід потерпілої.
Для місцевих селян такі люди як Микола Кузів - це велике керівництво, з яким ніхто не сперечається. Дівчина поїхала, просто за телефонним викликом, переданим сусідом.
"Люди не знають ані законів, ані своїх прав. І там, де повинно, щоб людину викликали офіційно на допит, скажімо, мусить бути повістка, все як за законом написано, на місцях, якщо це село – це може бути просто передали через сусідів і людина прийшла. Тому що люди просто бояться місцевих правоохоронців", - каже юристка.
Сусід Михайло в приміщення не пішов – чекав на вулиці. Дівчина зайшла у відділок сама. Після 6 годин очікування, Михайло повернувся в село. Тим часом дівчина всередині перебувала в справжньому пеклі.
"Її душили, той "дядя Коля", який раніше робив їй пропозиції, він як раз не ґвалтував, він примушував її вживати алкоголь, душив, бив, одягав протигаз на неї, вчиняв ґвалтування інший – підлеглий. Це все продовжувалося майже до ранку", - розповідає адвокат потерпілої Євген Мельниченко.
Після одинадцяти годин тортур і принижень молоду жінку відпустили. Уявити її стан легко - дзвонити 02 не будеш, ти вже в поліції. Вона хотіла лише одного - потрапити додому.
"О 4-й ранку вона сама подзвонила мені – приїдь мене забери… Побачив тільки червоні руки", - каже Михайло.
"Таке враження, що там всередині є якась школа насильства і поліцейські, я це чую більше 20 років, що вони передають один одному ось ці способи, як знущатися над людиною. Там немає фантазій, нічого нового вони не вигадують і зараз в історії з Кагарликом ми чуємо те саме", - обурюється Анна Маляр.
Над чоловіком, якого підозрювали в крадіжці магазину, знущалися не менше. Його зрештою теж відпустили. Він швидко виїхав зі Ставів.
Уже наступного дня, що вчинили з дівчиною, розгледіли медики. Щоби надати кваліфіковану допомогу, її повезли за 80 кілометрів в іншу лікарню. Кажуть, вона була в жахливому стані. І саме звернення до немісцевих медиків, а тих, своєю чергою, до немісцевої поліції дозволило викрити моторошні дії садистів у погонах. Провадження відкрили в Обухівському райвідділку, якому Кагарлицький підпорядковується. Родинні зв’язки та кумівство в маленьких містах та селах ховають багато злочинів.
"Там, зазвичай, представники поліції, прокуратури, суддів, лікарні, школи місцевої будуть між собою пов’язані. Ви не вирішите жодного питання на місці, якщо ви не дотичні до них, і один одного вони, безумовно, покривають. Тому людині, яка починає скаржитися от на цій низовій ланці, скажімо, на поліцію, вона іде скаржитися у прокуратуру – шансів дуже мало, що це буде розглянуто", - пояснює кримінологиня.
Зокрема, в майже усіх українських містечках поліція, прокуратура та суд ледь не на одній вулиці. Так само і будівля Кагарлицького відділення поліції стоїть біля місцевої прокуратури, а за 50 метрів – районний суд. Вони просто постійно разом. Добре знайомі, разом працюють, часто обідають, відпочивають гуртом. Тому звинувачення колег - у зґвалтуваннях і катуванні – сприймають, як напад на товариша. До того ж, зґвалтування - то одвічна проблема, де жінка "сама й винна", осуджують майже завжди саме жертву, а не ґвалтівників.
Так, як учинила жертва Кагарлицьких садистів, виняток із правил. Як правило, зґвалтовані нікому про це не розповідають, навіть медикам. Психологи просто благають звертатися передусім по психологічну підтримку.
"Зараз апелюю, звичайно, до Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (116-123 та 0-800-500-355 – безкоштовно для всіх). Це абсолютно анонімна гаряча лінія, яка працює в цілодобовому режимі", - закликає директорка Департаменту національних гарячих ліній та соціальної допомоги ГО "Ла Страда-Україна" Альона Кривуляк.
Але ж як садистів не помічали так довго, як вони змогли пройти атестацію та, якби не ця ситуація, скільки вони ще б устигли скривдити і скількох уже скалічили.
"Такого роду насильство, скоріше за все, було регулярною практикою. Тому що, якщо б вони робили це вперше, воно було б не настільки жорстоким", - впевнена юристка-кримінологиня.
Про колишніх копів Зґвалтування дівчини у Кагарлику: все, що відомо про підозрюваних поліцейських Зґвалтування дівчини у Кагарлику: все, що відомо про підозрюваних поліцейськихвідомо, що 35-річний Микола Кузів, який на момент злочину був керівником кримінального сектору Кагарлицького відділення поліції, спочатку працював оперуповноваженим у Трускавці, потім у Маріуполі, тоді ще в зоні АТО, а потім уже у Кагарлику. Сергій Сулима - 29 років. До того, як стати опером, служив до 2016 року в патрульній поліції Кагарлика. Але сигнали про роботу цих поліцейських і скарги на них були й раніше. Тепер під підозрою опинився весь відділок.
"Дійсно, ці поліцейські проходили переатестацію, я скептично ставився і ставлюся до масових переатестацій. На одного з них, дійсно, його збиралися звільняти, він, швидше за все, за кілька тижнів або днів не працював би. Всіх вивели за штат і перевіряються дії кожного. Начальник даного Кагарлицького відділення поліції вже звільнений", - коментує заступник міністра МВС Антон Геращенко.
Після першого етапу розслідування з відділення звільнено десятьох поліцейських. Дев'ятнадцятьох – покарано. Інших перевіряють. Далі їх чекає прискіплива атестація. Але чому в нас такі перевірки стаються тільки після великого скандалу. Як виявити садистів до того, як вони отримають погони.
"Це не український феномен – це так є по всьому світі. Тому в цивілізованих країнах просто відсіюють таких людей на етапі, коли вони ще кандидати на роботу у поліцію", - запевняє Анна Маляр.
На заході кандидати проходять спеціальні тести та співбесіди з психологами на схильність до жорстокості і рівень агресії. І кожні два-три роки поліцейські проходять психологічну реабілітацію. Постійний контакт зі злочинцями і насиллям провокує психологічну деформацію поліцейських по всьому світу. Тож навіть повна заміна всього складу поліції Кагарлика не є гарантією, що через два-три роки тут не повториться щось схоже. Експерти твердять - пройдені стрестести молодими курсантами провалить більшість чинних поліцейських уже за 5-7 років служби. Тож Україні, поряд із системою внутрішньої безпеки, яка цього разу спрацювала одразу і затримала садистів, треба запровадити систему психологічної безпеки.
