6 сентября 2017 г. в 07:56
Російський публіцист Леонід Радзіховський в інтерв’ю “Народній Правді” розповів чому Кадиров “кинув рукавичку” Кремлю своєю заявою про те, що не підтримує політику РФ відносно М’янми. Нагадаємо, після збройного протистояння в М’янмі, в результаті якого загинули сотні людей, більшість з яких – мусульмани, голова Чеченської республіки заявив, що він проти позиції Росії, яка підтримує урядові сили М’янми. На думку Радзіховського, Кадиров дав зрозуміти, що є єдиною людиною в Росії, котра відкрито може виступити проти політики Кремля.
“Справжнє покарання Кадирова неможливе”
– Леонід, як можна оцінювати слова Кадирова, сказані, по суті, на противагу зовнішній політиці Кремля?
– Це нечувана заява для Росії. Можливо, в інших країнах, наприклад, в Україні, де панує вольниця, Саакашвілі міг собі дозволити досить довго критикувати президента. У Росії це абсолютно неможливо. А вже тим більше, неможливо критикувати зовнішню політику Росії. Це суперечить навіть законам, оскільки ніякий губернатор або місцевий президент, ніякого відношення до зовнішньої політики держави не має. Ще більше такі заяви суперечать всім негласним правилам, які в РФ існують. Це абсолютне табу.
– Тим, не менше, Кадиров явно втрутився в зовнішню політику…
– Він демонстративно порушив табу. Більше того, зібрав мітинг у Чечні. Це, безумовно, виклик, який він кинув Кремлю. Те, що Кадиров в кінці своєї промови, начебто, пом’якшив заяву, додавши, що “ми повинні з повагою ставитися до того, як себе ведуть політики та державні органи”, ніякого принципового значення не має. Це фіговий листок. Всі справжні смисли його посилу абсолютно прозорі та очевидні.
– Які це смисли, як Ви вважаєте?
– По-перше, Кадиров претендує на роль лідера всіх мусульман Росії, не тільки тих, хто на Північному Кавказі, але і татар, і башкір… У РФ це десь 20% населення. Друге значення: Кадиров претендує на роль одного з найвпливовіших лідерів мусульман світу. Підкреслю, не Росії, а світу. Третій аспект: Кадиров показує, що є єдиною людиною в РФ, котра може відкрито кинути рукавичку Кремлю та їй за це нічого не буде. Ні-чо-го. Кремль проковтне і заїсть цукром. Ось Нємцов виступав проти Кремля набагато різкіше на словах, але в мільйони разів м’ягше в справах. За ним не було ніякої сили. Тобто, Нємцов представляв в рази меншу небезпеку для Кремля, ніж Кадиров. Але Нємцова вбили. Убили чеченці з оточення людей, близьких до Кадирова. А з Кадировим не трапиться нічого навіть після порушення таких табу.
– Більше того, Путін після несанкціонованого мітингу в Москві засудив насильство в М’янмі. А Кадиров подякував йому за це. Тобто, Кремль пішов кланятись Кадирову?
– Це не зовсім так. Слова Путіна нічого не значать, це дипломатична балаканина в стилі: “хлопці давайте жити дружно”. Ніяких слів підтримки мусульманам Путін прямо не сказав, політика РФ в цій М’янмі абсолютно чітка: багато років Росія підтримує уряд цієї держави і виступає категорично проти сепаратистів, якими там є мусульмани. І політика Росії залишається незмінною. В даному випадку Кадиров скористався цими словами Путіна, щоб злегка пом’якшити цей розкол, який він вочевидь спричинив своїми заявами. І заявив, що, мовляв, вдячний Путіну. Тобто, Кадиров “включив задню” і показав, що він не йде на таран російської системи. Але ці слова вже не мають ніякого значення.
– Чому?
– Тому що важливішим є сенс його першого послання, яке почули всі мусульмани і не мусульмани. Послання звучить виразно і просто: у деяких умовах я можу виступати проти зовнішньої політики Путіна. Кадиров дав зрозуміти, що він буде робити все, що він хоче та вважатиме за потрібне. Крім того, він мимохідь зробив знатного ляпаса Лаврову (міністр закордонних справ РФ, – “Народна Правда”), який, начебто, за зовнішню політику і відповідає.
– А хіба Кадиров не робив все, що йому заманеться і раніше?
– Робив, але тільки у внутрішній політиці самої Чечні. Таким був договір між Чечнею та Кремлем. У Чечні Кадиров міг робити абсолютно все, що він хоче. Він там шах, емір, хан, одним словом, повний господар. Але за це він повинен був зберігати повну лояльність Кремлю у всіх інших питаннях.
– Які інструменти є у Кремля є, щоб якось відреагувати на заяви Кадирова? Покарати його?
– Це цікаве питання. Хоча зрозуміло, що про покарання мови бути не може. Путін боїться Кадирова, боїться зачепити ту крихку рівновагу, яка є між Москвою та Чечнею, між мусульманами та росіянами. Тому справжня кара неможлива, але пожурити Кадирова повинні. Найімовірніше, прес-секретар Путіна Пєсков скаже, щось на зразок того, що зовнішню політику Росії, згідно з Конституцією, визначає президент і ніякі глави суб’єктів федерації не можуть цього робити. Але в цих заявах, ймовірно, не буде навіть згадуватися ім’я Кадирова.
“Росіянин тільки втягне голову в плечі”
– А як вийшло, що в Москві, де поліцейські “розбирають” та “пакують” поодинокі пікети, пройшов багатотисячний несанкціонований мітинг мусульман під посольством М’янми?
– Скажу більше: нікого з мітингувальників не чіпали пальцем, не склали жодного протоколу. Чому? Все просто. Уряд боїться цих людей. Крім страху, ніяких інших міркувань у російської влади немає. Вона або боїться, або не боїться. Путін боїться зачіпати релігійні почуття мусульман, у нього перед ними очевидний страх.
– Чим викликаний цей страх? Пам’яттю про чеченську війну?
– Ні, тут справа не в Чечні. Повторюю, в Росії 20% населення – це мусульмани, чиї релігійні погляди Путін дуже боїться зачепити. Тому що релігійний розкол – це миттєвий кінець Росії. Слабка тендітна влада РФ нічого подібного витримати не зможе та негайно впаде.
– При цьому, влада активно розганяє інші мітинги. Наприклад, лібералів…
– По-перше, ліберали виступають безпосередньо проти влади Путіна, по-друге, і це найголовніше, ліберали слабкі. Це мирні, законослухняні тихі та, значною мірою, інтелігентні люди. А слабкого б’ють, такий закон вулиць, якого Путін дотримується у своїй політиці. Мусульмани ж є повною протилежністю тих же лібералів: вони не виступають безпосередньо проти Путіна і вони сильні. Варто також сказати, що Путін нічого не може зробити і проти радикальних православних, тих, які підпалюють кінотеатри, боячись зачепити почуття православних.
– Але сам факт того, що комусь можна виходити на несанкціоновані мітинги, а комусь не можна, сколихне російське суспільство?
– Російське суспільство прекрасно розуміє, що дозволено Юпітеру, те не дозволено бику. Ніякого ефекту для російського суспільства цей мусульманський мітинг не матиме. Повторю ще раз, так звані політичні противники Путіна слабкі. Крім них, в Росії, звичайно, є люди, незадоволені Путіним, є ті, хто поливають його брудом в Інтернеті, є ті, хто ненавидять. На це російська влада каже: “Будь ласка. В інтернеті пишіть, лайте, шаленійте. Але в реальному житті ви – слабаки, хлюпики, у яких немає ідеї”. А у мусульман ісламська ідея може з’явитися миттєво. І з нею нічого не зробиш…
– Але справа ж не тільки в релігійній ідеї. Наприклад, у нас, в Україні, під час Майдану люди виходили ні з релігійними ідеями, а з політичними та соціальними. І дали відсіч владі …
– Як я розумію, у вас в Києві на вулицях билися не професори університетів?
– Різні люди…
– Але це були люди з ідеєю. Національною ідеєю. Антиросійської ідеєю. Європейською ідеєю. Вам видніше там, з якою ідеєю, але я кажу про те, що це були люди, готові за цю ідею битися. А в Росії таких людей немає. І ідей немає. Так що ніякого враження мусульманський мітинг на населення Росії не зробить. Швидше навпаки: російська людина тільки втягне голову в плечі і скаже тихенько: “От чорт. От, життя. Їм можна, а нам не можна”.
Кирило Желєзнов narodna-pravda.ua
