24 июля 2017 г. в 08:22
У Криму зростає кількість тих, хто розчарувався у Росії. І свій гнів кримчани вихлюпують на росіян, які забирають у них роботу, бізнес, а у їхніх чад ‒ місця в дитячих садах. І російські туристи вже не радують кримчан ні своїм гаманцем, ні своїми манерами. Загалом, як то кажуть в російській приказці: «від любові до ненависті ‒ один крок».
Робота і зарплата
Головна проблема для людей працездатного віку в Криму ‒ це робота, яка начебто і є (відповідно до звітів центру зайнятості), але зарплата в оголошеннях і реальності дуже відрізняється. Середня зарплата в Криму в січні-травні 2017 року склала 24,6 тисяч рублів (10,7 тисяч гривень). Однак це всього лише середнє арифметичне між прибутками силовиків, які в окремих випадках можуть перевищувати 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і няньок в дитсадках, які заробляють 6 тисяч рублів. Реальні зарплати кримчан не перевищують 15-17 тисяч рублів ‒ і це цілком пристойний прибуток за місцевими мірками. Щоправда, прожити на ці гроші вкрай складно, особливо молодим сім'ям, які змушені орендувати житло. Через наплив росіян оренда квартир в Сімферополі істотно подорожчала: середня ціна орендованої «одинички» досягла 20 тисяч рублів (близько 8,7 тисячі гривень). Для багатьох росіян така орендна плата не становить проблеми, оскільки витрати на проживання «відрядженим» до Криму компенсують. А ось місцевим доводиться платити зі своєї кишені. До того ж ціни на послуги і товари ростуть дуже швидко, обганяючи середньоросійські показники, що навіть росіян з їх високими зарплатами не радує, а вже місцевих ‒ і поготів.
Друга проблема, з якою зіткнулися кримчани, ‒ неможливість влаштуватися на високооплачувану роботу. Не йдеться про посаду директора банку ‒ не беруть навіть на будівництво, вважаючи за краще завозити росіян або ще краще ‒ гастарбайтерів з центральноазіатських республік, які готові працювати по 16 годин на добу без вихідних, проживаючи в антисанітарних умовах. До того ж їм можна заплатити менше обіцяного або зовсім залишити без грошей і не боятися скарг. З кримчанами так не вийде. На думку окупантів, вони занадто грамотні: вимагають дотримання КЗпП і оплати за понаднормові, судами погрожують. Такі працівники росіянам не потрібні, будь вони хоч тричі кваліфіковані, дипломовані і зі стажем.
«На нормальну роботу нас не беруть. Всі хороші посади тільки для «приїжджих». Ну, або для тих, у кого у владі хтось є. А що нам робити? Як нам навіть не жити, а виживати?» ‒ обурюється однокласник після чергової невдалої спроби влаштуватися на роботу. У сусідню Росію в пошуках заробітку теж їхати марно ‒ кримчан там «кидають».
Незадоволені й співробітники банків і офісів, куди керувати також все частіше приїжджають росіяни. «Понаїхавші» з висоти своїх керівних крісел дивляться на кримчан, як на напівграмотних аборигенів, томно зітхають, навчаючи місцевих тонкощів паперової бухгалтерії, від якої ті благополучно відвикли в українські часи.
Кримський бізнес
Кримський бізнес стогне не тільки від російських податків, різного роду штрафів, ліцензій і бюрократичних процедур. Найбільше кримчани страждають від відсутності роботи ‒ на
прибуткові об'єкти беруть переважно російські фірми, які можуть заплатити великі «відкати». Незначні обсяги залишили для кримських бізнесменів, які пішли у «владу» або мають з нею родинні/дружні зв'язки. Для інших вигідні контракти ‒ нездійсненна мрія, тому вони змушені перебиватися випадковими заробітками або продавати свій бізнес за копійки росіянам.
Місцевих виробників в Криму активно розоряють, прибираючи конкурентів для росіян. Так, за два роки росіяни збанкрутували колись успішне підприємство «Криммолоко». І тепер дітей в садах і школах труять молочним фальсифікатом з Росії, якого з кожним днем на півострові стає все більше.
Для руйнування місцевих фермерів-тваринників використовували іншу тактику ‒ придумали африканську чуму свиней і разом скоротили поголів'я свиней на 25% в порівнянні з українськими часом. Введення жорстких умов забою тварин в поєднанні з дорогими кормами скоротило поголів'я овець і кіз на 38%, а великої рогатої худоби ‒ на 35%. Кримські фермери розоряються, поповнюючи лави неврахованих безробітних.
А в цілому ж російська влада проводить цілеспрямовану політику знищення кримського бізнесу, зокрема і малого, усуваючи не тільки конкурентів, а й зачатки середнього класу, який в Росії споконвіку належав до категорії «зайвих людей».
Соціальна дискримінація кримчан
Кримчани в порівнянні з «понаїхавшими» піддаються дискримінації й при влаштуванні своїх дітей в школу або дитячий садок. У «понаїхавших» таких проблем не виникає ‒ вони проходять за пільговою процедурою. У той же час черга з кримських дітей в дитячі дошкільні установи продовжує зростати, досягнувши на початок року позначки в 28,5 тисяч малюків.
Кримчани намагаються домагатися справедливості в «судах» і «прокуратурі», але безуспішно ‒ росіяни наділені пільгами згідно із законом. Ситуація загострилася до того, що вже місцева «влада» б'є на сполох. «Це негативно впливає на соціальну ситуацію, тому що багато батьків бачать себе в черзі роками, оскільки з'являються діти пільгових категорій, а вони залишаються на тому ж місці. Зрушити ситуацію неможливо, окрім як вводити нові місця», ‒ констатував голова профільного комітету «держради» Володимир Бобков ще в 2016 році. За цей час ситуація мало чим змінилася ‒ місць для кримських дітей в дитячих садах як не було, так і немає.
Кримчани та російські туристи
Після окупації в Криму не залишилося інших туристів, окрім росіян. Та й російські курортники вже стали зовсім не ті. Це раніше на півострів приїжджали ті, хто смітив грошима, враховуючи курс рубля до гривні й українські ціни. Тепер на півострів їде публіка зовсім іншого рівня: російський турист економить на морозиві і вимагає 10 рублів здачі у таксиста. Для нинішніх відпочивальників платний туалет ‒ недозволена розкіш, тому його функції виконують розташовані поблизу кущі. А наявність урн не може позбавити росіян задоволення викинути сміття собі під ноги.
У відповідь на зауваження кримчан росіяни, зазвичай, видають матірну тираду, відсилаючи жителів півострова куди подалі. Адже на море приїхали «визволителі» Криму від «українського ярма». Росіяни поводяться як господарі, а кримчани опинилися у становищі гостей на своїй землі. І їх в будь-який момент можуть попросити покинути «кримнаш».
«Ми в Росії нікому не потрібні. Навіщо ж тоді брали? Щоб нас потім зі свого дому вигнати?» ‒ запитує мене сусід.
Пізнє прозріння ‒ це все-таки краще, ніж віра у «визволителя Путіна». Тільки ось переголосувати вже не вийде.
Євгенія Горюнова, кримський політолог krymr.com
