13 июня 2017 г. в 07:13
За словами луганчанина, нещодавно звільнили 4 тисячі співробітників Донецької залізниці після блокади.
Три роки гібридної війни вплинули настрої людей як на лінії розмежування у підконтрольній українській владі Станиці Луганській, так і в окупованому Луганську. Об'єднує одне – вони хочуть миру. Про таке йдеться у матеріалі LIGA.net, зробленому на основі коментарів луганчан.
Два населених пункти розділяє не тільки 12 км, але і єдиний в Луганській області контрольно-пропускний пункт в'їзду. За даними видання, в Станиці Луганській люди втомилися від постійних обстрілів і провокацій бойовиків, а в Луганську російські канали роблять свою справу, промиваючи мізки жителям фейками про наступ ЗСУ. Більше десятка співрозмовників LIGA.net розповіли деталі, як живуть на третій рік війни в Донбасі. Імена людей змінені задля безпеки.
Мешканці окупованого Луганська без води, зв'язку та зарплати
За даними видання, на території блокпостів бойовиків відразу кидається в очі чоловік в білому халаті. Він перевіряє сумки та змушує викинути м'ясо, курку, все, що може бути пов'язано з африканською чумою свиней і пташиним грипом. Проросійські найманці вносять в базу дані паспорта.
"Іноді ставлять запитання про чоловіка, дітей, професії і цілі перебування в Луганськ. Потрібно бути готовою відповідати на ці питання. Можуть перевірити телефони і сторінки в соцмережах. Тому раджу все робити з розумом і почистити свої телефони", – говорить колишня луганчанка Марина.
У східних кварталах Луганська багато сміття. "Кажуть, подивіться, чистенько, троянди посадили, кидають пил в очі. Центр ще більш-менш, решта – страх божий", – говорить луганчанин Сергій.
Він розповідає про постійні проблеми з водою, подачу якої в східній частині скоротили до одного разу ввечері, виплатою зарплати, перебоями зв'язку мобільного оператора МТС і покупкою ліків. Наприклад, в стоматології відмовилися приймати знеболююче українського виробництва. "А то, що продають тут, російське, воно жахливої якості", – каже Сергій.
За його словами, нещодавно звільнили 4 тисячі співробітників Донецької залізниці після блокади. Багато хто несе свої речі в комісійні магазини. Луганськ, на його думку, перетворюється в сіре місто суцільних пенсіонерів і повертається в гірші часи СРСР.
"Молодь їде, що тут робити? Дипломи – не смішіть мене, багато страхуються і отримують або російські, або українські", – говорить місцева вчителька. З 20 випускників однієї зі шкіл ЗНО здали тільки троє.
"Дітей, які хочуть отримувати українську освіту, з кожним роком стає все менше. Роль має і доступ до інформації. Тут навіть сайти вже складно дивитися – боїшся. Ідеш по вулиці з відчуттям, що потрібно постійно озиратися", – ділиться луганчанка Аріна.
За інформацією джерел LIGA.net, блокада істотно вплинула на кишеню деяких місцевих бізнесменів.
"Ціни падають на нерухомість сильно", – розповідає луганчанин Олексій. За його словами, якщо в 2016 році можна було продати двокімнатну квартиру на Південних квартах за $14-16 тисяч, то зараз $12-13 тисяч, на сході – $8-10 тисяч, центр трохи дорожче – $17 тисяч. Купують в основному ті, у кого були "заначки" до війни. Нещодавно була угода, приїхала жінка з Біловодська (підконтрольна Україні територія – Ред.) І купила своїм дітям тут квартиру – вони бояться їхати в Україну", – зазначила рієлтор Олена.
Фейки про українських карателів і "Правом секторі" в Станиці продовжують бути топ-темою пропаганди на місцевому телебаченні. "Мало хто взагалі чув про безвіз, зате мізки промивають цінами на газ і будівництвом ще одного СРСР", – поділилася Світлана. У школах, наприклад, з'явилися піонери і зірниці.
"Ці гади повинні нам платити кожен день, тому що бояться соціального вибуху . Нехай це копійки, але все одно, дефіцит російського бюджету – 2 трильйони рублів, створений і моїми зусиллями", – говорить луганчанка Марина.
Інша луганчанка Карина слухає "Радіо Свобода" і "Ехо Москви". "Моя Батьківщина – Україна. Вірю, що доживу, коли побачу український прапор в центрі міста", – говорить жінка.
Таких, як вона, залишилися одиниці. Багато хто хоче жити або з "братньою" Росією, або окремо, але не в складі України. "Київ про нас забув, навіть пенсії не платить. Я ж працював в Україні, причому тут ці ЛНР? Мій будинок тут", – скаржиться один із пенсіонерів, який не може виїжджати на підконтрольну Україні територію.
За інформацією LIGA.net, віра в так званий "русскій мір", відсутність своєї позиції і пристосуванство – це те, що зараз характеризує окупований Луганськ. А викладачка української філології одного з вузів, евакуйованого в Сєвєродонецьк, вважає, що єдиний вихід – будувати стіну і захищати решту України від розрухи, яку несе "русскій мір".
За продуктами в Станицю, де "фашисти" годують цукерками
А от мешканці підконтрольної українській владі Станиці Луганської розповідають про своє бачення ситуації, коли до них приїздять мешканці ОРЛО. Говорять про постійні черги в будні дні, де переважно пенсіонери їдуть в "Ощадбанк" з Луганська для ідентифікації або отримання української пенсії. Черги займають з ночі по запису і вони вже стали буденністю в місті. За даними видання, домовитися можна, купивши місце в черзі за 50-100 грн.
"Були випадки, що буквально в банкоматі закінчувалися гроші вже вранці, такі суми знімали, потім засипали їх огірками і вперед – до Луганська", – розповів житель Станиці Луганської Максим.
"Звичайно, вони ж дві пенсії хочуть отримувати, нашу і російську. А ми тут сидимо на одній, мінімальної, як на неї прожити, з такими цінами на газ", – не криючи своєї заздрості, скаржиться місцева жителька Марія. За її словами, викручується вона тільки за рахунок теплиць і продажу овочів: "Так, приїжджають на ринок, скуповують багато особливо зараз, в літній час, коли немає ні морозу, ні дощу. У нас дешевше тут все в 2-3 рази".
В основному ринком збуту сільгосппродукції до війни був Луганськ, він ним і залишився. Тому ящики з овочами і фруктами, незважаючи на труднощі в переміщенні по аварійному мосту, людей молодші не лякають. "Там ціни в 2-3 рази вище, ніж тут, а віддавати за копійки, як бабусі місцеві не хочемо", – зазначає Ірина.
За словами українських військових, вони вже звикли, що одні й ті ж місцеві жителі можуть протягом одного дня кілька разів перетинати лінію розмежування. "Контингент різний, і місцеві, і люди з окупованої території, недавно був випадок, коли маленький хлопчик розплакався, після цього я пригостив його цукеркою, на що той здивувався і сказав: мама, дивись, дядько-фашист цукерку мені дав", – розповів боєць АТО Олексій.
"Переконати складно, так, мабуть, і не треба. Час все розставить на свої місця", – додає інший український військовий Олександр, родом з Луганська.
Одна з причин такого ставлення до українських військових – мовлення російських пропагандистських каналів і радіостанцій в селищі. "Нічого не змінилося, тільки через гучномовець вмикають українське радіо вранці в центрі селища. А так віщають сепарскіе ЗМІ, наприклад, "Луганськ-24", "Росія-1", "Перший", там такого наслухався, а багато ж вірять. Ось якщо б заглушити, так включити красиві українські пісні, щоб було чутно сепарам через міст, то було б круто", – вважає мешканець Станиці Луганської Олег.
Під багато будинків селища, розташовані близько до лінії розмежування, які постраждали від обстрілів з боку гібридних військ Росії, повернулися люди і поки не хочуть їхати. Співрозмовники LIGA.net повідомили, що на блокпостах бойовиків в Станиці Луганській є багато хто з місцевих жителів, які вірять в ідеї "русского мира" і обстрілюють будинку своїх рідних в селищі.
Страшно, особливо вночі. Лежиш і думаєш, що ти навіть вийти не встигнеш і втекти, від нас нічого не залежить, прилетить, так прилетить", – додає місцевий мешканець Олег.
