Вже рік мати намагається повернути дочку, але колишній чоловік вирішив, що подбає про дитину краще

Марина Лішанська, мати Катерини:
Каждое утро я будила ребенка, говорила, что нужно вставать (она любила поспать иногда), я показывала - вот ты оденешь красивое платье. А сейчас я без нее встаю, мысленно  ей посылаю много любви, стараюсь мысленно с ней общаться, не имея возможности видеть ее.

Дочку Марина виховувала разом із чоловіком. Проте коли Каті виповнилося шість років, він поставив дружину перед фактом – йде до іншої жінки. Після розлучення Марина найняла няню  і дременула за закордон. Там пробула місяць - коли ж  повернулася  – дитини вдома вже не було. Колишній чоловік вирішив -  подбає про дочку краще.

Марина Лішанська, мати Катерини:
С ребенком он виделся тогда, когда хотел и я ему не препятствовала. Поэтому я не видя ни какого подвоха и уехала лечиться за границу. Я уехала 5-го сентября 2010 года и вот сегодня я не знаю где ребенок, я ее за это время так и не увидела.

Марина звернулася до міліції та  опікунської ради. Дитину відшукали і вирішили – дівчинка повинна бути з батьком.

Ірина Антошко, зас. начальника служби у справах дітей Голосіївського району:
Служба у справах дітей провела необхідну роботу і винесла це питання на комісію з питань захисту прав дитини.І комісія прийняла рішення про залишення дитини разом з батьком.

Марина Лішанська, мати Катерини:
Мне бывший муж неоднократно говорил, что ты можешь не искать нигде правды, я все купил, и суд я тоже купил, опекунский и прокуратуру, ты можешь идти жаловаться куда хочешь, тебе не будет никакой помощи нигде.

Минулого року Марина сама знайшла дочку – виявилося Катя живе у приватному будинку під  Києвом. Проте дитину не побачила. Колишній чоловік так і не відчинив двері.

Спеціалісти кажуть, через амбіції батьків передусім страждає дитина. У дівчини будуть психічні розлади.

Наталя Задорожна, начальник відділу центру соціальних служб у справах сім’ї, молоді та спорту:
Родителям в первую очередь надо подумать о ребенке и выясняя отношение друг с другом ни в коей мере не использовать ребенка в этой ситуации. Если ребенок привык жить в одном месте, его перевозят в другое, это очень негативно сказывается на нем.

Марина Лішанська, мати:
Цього року Марина мала відвести дочку до першого класу. Утім не судилося – у яку школу пішла дитина, жінка теж не знає. Каже, 1-го вересня об’їздила усі адреси, де могла бути дочка .

Своєї провини жінка не вбачає. Каже, змушена була  на місяць поїхати в Індію – бо проходить там медичні процедури. Чоловік про це знав, тож скористався цим сповна.

Наталя Задорожна -  начальник відділу центру соціальних служб у справах сім’ї, молоді та спорту:
Я буду биться до последнего, я пройду все инстанции, от начала до конца, если мне не помогают в одном месте, то я буду добиваться помощи в другом.

Юристи кажуть – війни за дітей звична практика. Владнати ситуацію може тільки суд. Принаймні у ситуації з Мариною там точно допоможуть.

Андрій Осипов, юрист:
Закон предусматривает одинаковые права в участии в воспитании ребенка, никто не имеет из родителей права ограничивать кого-либо в доступе или воспитанию. В любом случае или надо находить компромисс в виде договора о совместном воспитании ребенка или обращаться в суд. Чтоб он своим решением определял способ воспитания ребенка каждым из родителей.

Подробиці дивіться у вечірньому випуску передачі "Надзвичайні новини" о 19.25 на телеканалі ICTV

Источник: kriminal.tv

Вже рік мати намагається повернути дочку, але колишній чоловік вирішив, що подбає про дитину краще